Трепов Володимир Федорович

Трепов Володимир Федорович
Народився6 січня 1863(1863-01-06)
Помер1918
Кронштадт, Петергофський повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська СФРР
Країна Російська імперія
Alma materОлександрівський ліцейd
Посадачлен Державної ради Російської імперії[d]
РідТреповиd
БатькоТрепов Федір Федорович (старший)d
МатиQ108828198?
ДітиFyodor Trepovd і Boris Trepovd

Володимир Федорович Трепов (6 січня 1863–1918) — російський державний діяч, сенатор, член Державної Ради.

Біографія

Син санкт-петербурзького градоначальника Федора Трепова (1809—1889) та Віри Лукашевич (1821—1866).

Закінчив Олександрівський ліцей (1881). Служив у міністерстві внутрішніх справ.

У 1902—1905 роках обіймав посаду таврійського губернатора.

Земський діяч князь В. Оболенський так його характеризував: «Він був відомий своїми правими поглядами, але, як розумна людина, не хотів розпочинати свою службу в губернії дрібною боротьбою з місцевим земством…»[1]

В 1905 був призначений сенатором, в 1908 — членом Державної Ради, де очолював групу вкрай правих.

На початку 1911 року разом з іншим лідером вкрай правих Петром Дурновим вів агітацію проти законопроєкту про земство в західних губерніях, що пропонувався урядом Столипіна. Його розгляд у Держраді призвело до політичної кризи: законопроєкт був відхилений, Микола II, на вимогу Столипіна, на кілька днів розпустив законодавчі установи і прийняв закон своїм Високим указом, а Дурново і Трепову наказав оголосити себе хворими і не брати участь у засіданнях Ради до 1912 року. 29 квітня Трепов подав у відставку. Дослужився до чину таємного радника, мав придворний чин шталмейстера.

В 1918 був учасником підпільної організації в Петрограді. У серпні чи вересні того ж року був розстріляний більшовиками у Кронштадті.

Сім'я

Був одружений з Євгенією Сирицею (1858—21.04.1904)[2], померла від кровотечі в легенях у Ялті, після відспівування в Соборі Святого Олександра Невського її порох був перевезений до Києва і похований у Видубицькому монастирі. Їхні сини:

  • Федір (1883—1915), полковник лейб-гвардії Кінної артилерії, Георгіївський кавалер.
  • Борис (1885—1964), полковник лейб-гвардії Кінної артилерії, георгіївський кавалер.

Примітки

  1. ↑ Оболенский В. А. Моя жизнь. Мои современники. Париж: YMCA-PRESS. 1988. 754 c. (Всероссийская мемуарная библиотека)
  2. ↑ ГА РК. Ф. 1420. оп. 1. д. 606. с. 83. Метрические книги Александро-Невского собора в Ялте.

Джерела

  • Список Высшим Чинам Государственного, Губернского и Епархиального управлений. Исправлен по 2 февраля 1908 г. 1908. С. 43.
  • Памятная книжка лицеистов. Издание Собрания Курсовых Представителей Императорского Александровского лицея. — СПб.: Типография МВД, 1911. С. 110.
  • Биография на Хроносе