Село Матяшівка знаходиться на правому березі Псла, нижче за течією примикає село Підлуки, на протилежному березі — село Яреськи. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани та заболочені озера, у тому числі озеро Вузьке. На східній околиці села бере початок річка Вузька. До села примикає лісовий масив. Поруч проходить залізниця, станція Матяшівка.
За даними 1859 року у власницькому і козацькому селі при річці Псел було 146 дворів, 1242 жителя, діяла православна церква.
У 1884 році Миколаївську церкву поставили на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудували дерев’яну дзвіницю. При церкві діяла церковнопарафіяльна школа.
У 1885 році колишнє державне і власницьке село при річці Вузька мало 214 дворів і 1150 жителів, православну церкву, постоялий двір, 6 вітряних млинів, 6 маслобійних заводів. Село тоді належало до Яреськівської волостіМиргородського повіту.
У 1900 році в Матяшівці було 297 дворів, 1889 жителів; у 1910 році — 292 двори, 1790 жителів. В селі працювало 9 теслярів, 8 шевців, 4 кравці, 4 ковалі, 11 ткачів.
У 1912 році в селі було 2010 жителів, діяла земська школа.
У січні 1918 року в селі розпочалась радянська окупація.
У 1932–1933 роках внаслідок Голодомору, проведеного радянським урядом, у селі загинуло 196 мешканців, у тому числі встановлено імена 6 загиблих. Збереглися свідчення про Голодомор місцевих жителів, серед яких Дзябенко Г. Ф., Кравченко В. (1922 р. н.), Лейко В. М.[4]
До 1933 року в селі діяла початкова школа, згодом — семирічна.
Під час німецько окупації на території сільради з вересня 1941 по травень 1942 року діяла група підпільників на чолі з Олексієм Мануйленком (закатований в гестапо). З липня по вересень 1943 року в селі діяли парашутний партизанський загін ім. Котовського та партизани загону під керівництвом секретаря Шишацького РК КП УкраїниКупріяна Тутки. Мешканці Матяшівки постачали патризанам харчі, одяг, переховували їх у своїх будинках.
У 1957 році в селі було встановлено пам'ятники воїнам-односельцям, які полягли (210 осіб) на фронтах Німецько-радянської війни, та на братській могилі радянських воїнів і партизанів, загиблих 1943 року.
У 1966 році колгосп ім. Енгельса, центральна садиба якого містилася в селі, мав 3517 га землі. Виробничим напрямом було рільництво і тваринництво.
У 1966 році в Матяшівці була восьмирічна школа, бібліотека, клуб. Населення становило 1122 осіб. Сільській раді був підпорядкований населений пункт Лейків (нині не існує).
У 1967 році в селі було встановлено пам'ятники Фрідріху Енгельсу та на могилі комсомольця Я. А. Федоряки, що загинув 1920 року.
У 1991 році в селі діяли колгосп ім. Ф. Енгельса (рослинницько-тваринницького напряму), неповна середня школа, Будинок культури на 300 місць, кіноустановка, бібліотека (10,1 тис. одиниць літератури).
Павлик Андрій Григорович (1893, с. Піски Лубенський р-н Полтавська обл. — ?) — українець, із духовенства, освіта початкова. Мешкав у с. Матяшівка Великобагачанського р-ну Полтавської обл. Священик. Заарештований 29 липня 1937 року. Засуджений Полтавським обласним судом 7 грудня 1937 року за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 8 років позбавлення волі з обмеженням у правах на 5 років. Реабілітований Генеральною прокуратурою України 10 листопада 1992 року.[7]
↑Малороссійскія переписныя книги 1666 года. Съ послесловіемъ Ал. Лазаревскаго. Киевъ, типографія Императорскаго Университ. Св. Владиміра Н. Т. Корчакъ-Новицкаго. Меринговская улица. 1900.— С. 71.
↑Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12 — Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.
↑Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко, В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт. — Полтава: Оріяна, 2008. — С. 29