|
Маріо Манджукич
Ма́ріо Манджу́кич (хорв. Mario Mandžukić, нар. 21 травня 1986, Славонський Брод, СФРЮ) — колишній хорватський футболіст, нападник. Колишній гравець національної збірної Хорватії. Автор автоголу та голу у ворота збірної Франції у фіналі чемпіонату світу з футболу 2018 року. Після завершення кар'єри гравця — футбольний тренер. З 22 листопада 2021 року входить до тренерського штабу Златко Далича, який є головним тренером національної збірної. Клубна кар'єра«Марсонія»У дорослому футболі дебютував 2004 року виступами за клуб «Марсонія» (23 матчі 14 голів). «Загреб»У 2005 році перейшов у «Загреб» за який виступав упродовж 2 років (50 матчів 14 голів) «Динамо» (Загреб)У 2007 році отримав пропозицію перейти в «Динамо» (Загреб) на заміну Едуардо да Сілві який пішов до «Арсеналу». Сума трансферу склала 1.3 мільйона євро. Манджукич з ходу заграв, у складі «Динамо» у кваліфікаційному матчі Кубка УЄФА проти «Аякса» забив два вирішальні м'ячі. До нього виявляли інтерес донецький «Шахтар», «Манчестер Сіті» та інші відомі європейські клуби. У сезоні 2008/09 став кращим бомбардиром чемпіонату Хорватії, забивши 13 м'ячів у 23 матчах. Манджукич є кращим футболістом року в Хорватії 2012 і 2013 років. «Вольсбург»14 липня 2010 року перейшов у «Вольфсбург» за 7 мільйонів євро. Перший гол забив 12 березня 2011 року в матчі проти «Нюрнберга». «Баварія» (Мюнхен)27 червня 2012 року Манджукич перейшов у мюнхенську «Баварію». Взяв 9 номер. Манджукич не найкращим чином запам'ятався в матчі 12-го туру Бундесліги з «Нюрнбергом». Вразивши ворота суперників, хорватський гравець підбіг до трибуни фанатів «Баварії» і скинув руку в «римському салюті», чим одразу привернув до себе увагу всієї європейської громадськості. На заході тут же звинуватили Манджукича пропаганду неонацизму, а сербські ЗМІ резонно угледіли в жесті Маріо тріумфуючу реакцію на виправдання гаазьким трибуналом двох хорватських генералів Анте Ґотовіни та Младена Маркача, що звинувачувалися в етнічних чистках сербів під час війни в Югославії 1991—1995 років. Версія останніх має місце, особливо враховуючи, що Манджукича в його «салютованні» підтримував зображенням військового вітання партнер по «Баварії» Джердан Шакірі, етнічний косовський албанець, який виступає за збірну Швейцарії. У підсумку Маріо довелося виправдовуватися і заявляти, що його не так зрозуміли. Першим трофеєм Манджукича став Суперкубок Німеччини 2012, «Баварія» грала проти дортмундської «Боруссії», цей матч «Баварія» виграла завдяки дублю Манджукича. У першому матчі в Бундеслізі Манджукич забив свій перший гол проти «Гройтер Фюрт». «Баварія» пробилася у фінал Ліги чемпіонів, причому це був вперше німецький фінал проти «Боруссії» (Дотмунд), рахунок відкрив Манджукич, для якого це був третій гол у турнірі. Але Гюндоган, який грав за «Боруссію», зрівняв рахунок з пенальті, а на останніх хвилинах партнер по команді Ар'ен Роббен забив гол, у підсумку «Баварія» виграла. У цьому сезоні його команда виграла чотири трофеї за сезон. 30 серпня 2013 року «Баварія» виграла Суперкубок УЄФА 2013 в матчі проти «Челсі». «Атлетіко Мадрид»9 липня 2014 року Маріо перейшов в «Атлетіко Мадрид» і підписав з клубом чотирирічний контракт. Перший гол за «матарасників» забив 30 серпня 2014 року в матчі проти «Ейбара». «Ювентус»У червні 2015 року Манджукич потрапив у сферу інтересів італійського «Ювентуса», який шукав заміну аргентинцю Карлосу Тевесу. 21 червня Маріо прибув в Турин для проходження медобстеження, а наступного дня підписав з «Ювентусом» контракт на чотири роки. Сума трансферу склала 19 млн євро. Протягом своїх перших трьох сезонів в Італії незмінно допомагав «Ювентусу» захищати титул чемпіонів Італії. Подальша кар'єраПротягом 2020 року захищав кольори клубу «Ад-Духаїль». У січні 2021 став гравцем італійського «Мілана». 3 вересня 2021 завершив кар'єру професійного гравця[2]. Виступи за збірніМаріо Манджукич виступав у складі молодіжної збірної Хорватії. У основній збірній Хорватії дебютував 17 листопада 2007 року в матчі Македонія — Хорватія (2:0). Перший гол забив 10 вересня 2008 року у матчі Хорватія — Англія (1:4). Грає під номером 17. У ході чемпіонату Європи 2012 на груповій стадії спочатку зробив дубль у ворота збірної Ірландії, принісши перемогу Хорватії (3:1), а потім забив гол збірній Італії, результатом якого став нічийний рахунок (1:1). Разом із ще п'ятьма гравцями став найкращим бомбардиром чемпіонату Європи 2012 (по 3 голи). На чемпіонаті світу 2014 в Бразилії Манджукич у своєму першому матчі на мундіалі проти Камеруну, оформив дубль, допомігши перемогти африканську команду з рахунком 4:0. Був учасником Євро-2016, на якому хорвати дійшли 1/8 фіналу, де мінімально 0:1 програли майбутнім переможцям першості, португальцям. Взяв участь у двох матчах групового турніру та грі 1/8 фіналу, проте забити бодай гол не зміг. 2018 року поїхав у складі збірної на свою другу світову першість — тогорічний чемпіонат світу, який починав як стабільний гравець стартового складу. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у її формі 89 матчів, забивши 33 голи. Статистика виступівСтатистика клубних виступів
Статистика виступів за збірну Статистика матчів і голів за збірну —
 Хорватія
Титули та досягненняКомандні
Особисті
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
