|
Макарів
Мака́рів — селище Бучанського району Київської області, центр Макарівської селищної громади, розташований на березі річки Здвиж. До 2020 року — центр Макарівського району. Населення
ІсторіяПоблизу Макарова знайдено артефакти й рештки поселень доісторичних епох, виявлено залишки давньоруського Городища Х—ХІІІ століть. Деякі історики та археологи вважають, що на місці сучасного Макарова знаходилося літописне місто Здвижень.[1][2] Біля сучасного селища проходив один зі Змієвих валів. Від початків поселення до святого Димитрія (Туптала) Початкова задокументована історія Макарова пов'язана із селом Воронин, яке входило до числа Ясинецьких маєтків литовських феодалів Івашенцевичів (Васенцевичів). Вперше згадується в складі маєтностей Ясинецьких 1506 року[3]. Макар Васенцевич, який став постійно жити у Воронині, змінив своє прізвище на Макарович, а назву села на Макарів. Наприкінці XVI століття Микола (Михайло), онук Макара, перетворив макарівське дворище на фортецю. Через рови перекидалися містки. З півдня замок захищала річка Здвиж. Ім'я наступного власника Макарова, польського коронного стражника Самуеля Лаща, асоціювалося з неймовірною жорстокістю щодо селян.  Потому великий маєток Макаревичів розділили між собою нащадки цього роду по жіночій лінії — князі Збаразькі, Любомирські і Харленські, зокрема Макарів з околицями дістався Харленським (Харлінським). Під час Хмельниччини (1648—76) Макарівський маєток Харленських був спалений, а місцеве населення активно долучилося до українського національно-визвольного руху. У 2-й половині XVII століття попри намагання польських панів тримати місцеве населення у покорі воно не раз ще поставало — у середині 1660-х макарівські селяни долучилися до повстання і походів на чолі з овруцьким полковником Дециком; у 1694 році Макарів звільнили козаки Семена Палія. У цей час у містечку діяла Макарівська сотня Київського полку. Цей же період пов'язаний із найвідомішим уродженцем Макарова — церковним і культурним діячем св. Димитрієм Ростовським (Данило Туптало), автора знаменитого Житія святих[ru] та ін, на честь якого назване сучасне місто Ростов-на-Дону. За умовами Прутського трактату (1711) Макарів лишався під владою Польщі. На початку XVIII століття село належало одному з найбільших магнатів Правобережжя князеві Любомирському, згодом — ксьондзеві Каєтану Росцішевському, що в 1768 році (під час Коліївщини), змушений був тікати від гайдамаків на чолі з Іваном Бондаренком, чий загін зайняв Макарів у середині липня 1768 року. Невдовзі народний спротив було жорстко придушено, а ватажка впіймано на храмове свято в Макарові[4]. Макарівський замокВ Макарові з XVI по XVIII століття існував замок. В останні роки польського панування в замку розміщувався невеликий гарнізон, озброєний гарматами. Від кінця XVIII — до початку XX ст.Унаслідок поділів Польщі (1772, 1793, 1795) Макарів у 1804 став волосним центром Київського повіту Київської губернії. Станом на 1846 рік у ньому мешкали 946 жителів. У XIX столітті відбувається економічний розвиток Макарова — так у 1866 році тут діяли невеликі підприємства: винокурний, пивоварний і два шкіряних заводи, цегельня. Щороку тут відбувалося 14 ярмарків. На початку ХХ століття Макарів уже був великим містечком, яке належало поміщику М. фон Мекку. Жителі Макарівської волості брали участь в російсько-японській війні (1904—5), революції 1905—1907 років, Першій світовій війні, подіях 1917—1920 років. У 1917 році, зокрема, Макарів став осередком гострої боротьби між місцевими органами Української Центральної Ради і більшовицьким революційним комітетом. Під час Української революції (1917–1921) влада у Макарові змінювалась неодноразово, допоки влітку 1920 року містечко остаточно було окуповано Радянською Росією. 1921 році Макарівщина та Бишівщина анексовані на користь маріонеткової адміністрації Радянської України. Макарів в СРСР і за сучасності1923 Макарів став районним центром у складі Київської округи, від 1932 року — у складі Київської області.  У 1920-х роках на Макарівщині розгорталась колективізація, у 1930-х роках на Макарівщині лютував сталінський терор. Під час Голодомору (1932—33) у Макарові та районі відбирався врожай і продукти харчування, внаслідок чого кількість жертв убивства голодом склала 3 450 осіб, з них — 99 дітей. Винні не покарані. [5]. У грудні 1940 року в Макарові була організована районна сільськогосподарська виставка, яку відвідали 10 тисяч колгоспників району і делегації 20 районів області.  Під час Другої світової війни Макарів з 10 липня 1941 року по 8 листопада 1943 року під німецькою адміністрацією, перебував у складі рейхскомісаріату «Україна». Значне на той час єврейське населення міста зазнало геноциду з боку німецьких окупантів, як і у багатьох подібних містечках України. На території Макарівського району базувалися партизанські загони С. Ковпака та М. Наумова. У відповідних карних акціях німці розгортали терор проти місцевого українського населення.  У 1950—1960-х роках — спроби відновити господарства Макарова і Макарівщини — створені автопарк, міжколгоспне будівельне підприємство, комбінат комунальних підприємств, ремонтно-будівельну організацію, медичне училище. Від 1956 року Макарів — селище. Після Чорнобильської трагедії (1986) Макарів і район прийняв і облаштував численних переселенців. Від 1991 року Макарів — у незалежній Україні. У 1990—2000-х відбулися значні зміни в економіці міста, але місто і район традиційно лишаються орієнтованими на виробництво і перероблення сільськогосподарську продукцію. Цьому, зокрема, сприяє створений у 2000 році Макарівський сільський сервісний центр, що надає послуги сільському населенню. 2005 соратник Президента Віктора Ющенка Роман Безсмертний (родом з Мотижина Макарівського району) в Макарові презентував розроблену ним адміністративно-територіальну реформу[6]. Поступово відроджується духовність, розвивається культура — у 2007 році у Макарові був затверджений і прийнятий селищний герб; була відкрита і освячена церква на честь святого Димитрія Ростовського, у якій знаходиться частинка мощей цього святого; встановлено величний пам'ятник на його честь. Російське вторгнення в Україну27 лютого 2022 року в Макарові зафіксовано техніку окупанта, яка мала намір прорватися до Києва. 2 березня 14-та окрема механізована бригада імені князя Романа Великого та 95-та окрема десантно-штурмова бригада звільнили селище та закріпилися у ньому. Проте надалі Макарів перебував під постійними обстрілами окупантів, станом на 25 березня був зруйнований на 70 %.[7] 8 квітня 2022 року, після звільнення Макарова від московитської навали селищний голова Вадим Токар повідомив, що за попередніми підрахунками населений пункт зруйновано на близько 40 %, було виявлено 132 цивільних особи розстріляних російськими катами[8]. Немає жодного неушкодженого адміністративного приміщення.[9] НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:
ЕкономікаМакарівщина традиційно є сільськогосподарсько орієнтованою — основними напрямками сільськогосподарського виробництва є вирощування зернових, зернобобових, технічних культур, в тому числі картоплі та льону, а також виробництво молока і м'яса, вирощування худоби та птиці. Саме з метою покращення соціальної інфраструктури та розвитку послуг в Макарівському районі в 2000 році був створений і успішно діє Макарівський сільський сервісний центр, який надає послуги сільському населенню; також працює кредитна спілка власників особистих підсобних господарств «Господар».  Специфікація економіки зумовила також те, що понад 2/3 у загальному обсязі промислової продукції припадає на виробництво товарів народного споживання, причому на 90 % це харчова і переробна промисловість[11]. Загалом промисловість колишнього Макарівського району представлена близько 10 основними підприємствами, причому майже всі мають недержавну форму власності. В структурі промислового виробництва пріоритетне місце належить харчовій промисловості. У Макарові, зокрема, працюють хлібозавод, ряд інших незначних виробництв. Загалом на Макарівщині — понад 200 малих підприємців. До літа 2020 року населення Макарівського району обслуговували 3 стаціонарні ринки і близько 300 об'єктів торгівлі та громадського харчування. Макарів має автомобільне і автобусне сполучення із Києвом та сусідніми райцентрами Київщини та Житомирщини. У селищі функціонує автостанція. Найближчою залізничною станцією для Макарова є станція «Бородянка», на відстані 25 км у сусідньому райцентрі Київщини смт Бородянці. Соціальна сфера: медицина і освітаМедичне обслуговування населення Макарова та громади здійснюють Макарівська центральна районна лікарня та Макарівський центр первинної медико-санітарної допомоги. Вже за незалежності України у центральній лікарні відкрито оснащене реанімаційне відділення, укомплектовано сучасним обладнанням кабінети ультразвукової та функціональної діагностики, ендоскопічний кабінет. У Макарові діє мережа навчальних закладів — загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних і спеціальних[12].  Макарівські загальноосвітні заклади:
Дошкільні навчальні заклади Макарова:
Позашкільні освітні заклади в Макарові:
На базі колишнього дитячого будинку «Барвінок» у 2011 році було створено новітній заклад — Макарівський центр соціальної підтримки для дітей та сімей «Промінь надії»[13] Вищу освіту (профільну) в Макарові можна здобути у Макарівському медичному коледжі. ЗМІ Місцеві засоби масової інформації у Макарові[14]:
Культура, краєзнавство, фестивалі   Творчі колективи, краєзнавство і фестиваліТворчі колективи Макарова[16]:
 У Макарові функціонує краєзнавчий клуб «Пошук» під керівництвом Д. Нетреби. Для підростаючого покоління щороку в селищі проводиться туристичний зліт юних туристів «Козацькі походи». Серед інших місцевих свят і фестивалів, які організуються і проводяться останнім часом (2000-ні) у Макарові[17]:
РелігіяПравославні церкви Макарова: 
Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви св. Іллі м-ка Макарів Київського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України[23].
В березні 2022 року храм святих апостолів Петра і Павла в смт. Макарів, що знаходиться на Городищі біля історико-краєзнавчого музею, зазнав пошкоджень. У церковній будівлі були вибиті вікна. На східній стороні, у безпосередньому сусідстві з церквою, на ґрунті присутній слід попадання снаряду з важкої зброї. 15 квітня 2022 року селище Макарів відвідав Предстоятель Української Православної Церкви (ПЦУ) Митрополит Епіфаній, який звершив у храмі святих першоверховних апостолів Петра і Павла молебень за Україну. Також помолився за всіх полеглих наших захисників та закатованих і вбитих мирних жителів[24]. Архітектура.JPG) У центральній частині селища збереглися окремі споруди забудови часів Російської імперії. Найбільшими є виробничі приміщення Макарівського хлібзаводу — два прибудовані один до одного двоповерхові виробничі корпуси із відповідним оформленням фасадів. Ці споруди в минулому були броварнею — пивоварним заводом.. Окрім того, декілька житлових будинків межі ХІХ-ХХ століть збереглися на початку вулиці Фрунзе. Забудова селища — переважно сільська, втім центральна частина справляє приємне враження охайного містечка завдяки, в першу чергу, вдалій організації 2 площ, а також оточуючій забудові — окремі будівлі сталінського періоду (з характерним для них виглядом), успішно перемежовані з модерними будинками, тобто відсутність зразків шаблонної (зокрема для райцентрів) сірої радянської забудови 1970-х років, якщо і є, то в реконструйованому вигляді; пануючим кольором у середмісті Макарова є білий (світлий) — колір фасадів значного числа будинків. Домінантою центральної площі є хоча і типовий, але гарний в архітектурному і функціональному плані районний будинок культури, доволі яскраво доповнений барельєфом в українському національному дусі. Архітектурне обличчя Макарова формують також селищні пам'ятники — у центрі це численні радянські пам'ятники на вшанування подій та учасників німецько-радянської війни та встановлене за незалежності України (2007) погруддя Тараса Шевченка; поряд із центром у районі Свято-Дмитріївського храму створено оригінальну меморіальну ділянку вже у 2-й половині 2000-х років — пам'ятник Святителю Дмитрію (Дмитро Туптало) і пам'ятний знак Жертвам Голодомору і репресій. ПерсоналіїВідомі уродженці Макарова:
У Макарові мешкали:
Нині проживає лауреат Шевченківської премії, автор численних симфонічних та оперних партитур композитор В. І. Степурко. Загинули в 2022 році:
Галерея
Див. такожВиноски
Джерела, посилання та література Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Макарів
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
