Луцкевич Антон Іванович
Анто́н Іва́нович Луцке́вич (біл. Антон Іванавіч Луцкевіч; (17 (29) січня 1874, Шяуляй, Ковенська губернія, тепер Литва) — 23 квітня 1942) — білоруський політик, історик, публіцист і літературознавець. Один із лідерів Білоруської національної революції. Ініціатор проголошення незалежності Білорусі 1918. Брат Івана Луцькевича. БіографіяНародився 29 січня 1884 в місті Шяуляй. Після закінчення гімназії в Мінські, навчався на фізико-математичному факультеті Петербурзького і юридичному факультеті Дерптського (нині Тартуського) університетів. Був одним із засновників Білоруської соціалістичної громади, Білоруської соціал-демократичної партії і Товариства білоруської школи, брав участь в організації випуску перших білоруських періодичних видань «Наша доля», «Наша нива» та «Гоман», був одним з ініціаторів проголошення незалежності Білоруської Народної Республіки. 1918 на Білоруській конференції обраний головою Віленського Білоруської Ради. З 18 березня 1918 кооптований до Ради Білоруської Народної Республіки. Ініціатор проголошення незалежності Білорусі. З 9 жовтня 1918 по 1920 — голова Ради Міністрів (народний секретар), з 11 жовтня 1918 до лютого 1920 також і міністр закордонних справ Білоруської Народної Республіки. Здійснив ряд офіційних візитів, в тому числі у Берлін, Прагу, Київ, Москву. З початку червня 1919 виїхав до Парижа для участі в мирній конференції. 28 лютого 1920 оголосив в Раді республіки про складання всіх повноважень. Послідовно відстоював у Польщі права білоруського народу на самовизначення. В 1921—1939 — директор Білоруського музею у Вільнюсі. Викладав також в Білоруській гімназії. З 1921 голова Білоруського наукового товариства. У жовтні 1927 заарештований польською владою за висловлювання «на користь» СРСР, виправданий на суді. 1928 відійшов від активної участі в політичному житті. 1929 знову заарештований і знову визнаний невинним. 1930 став одним із засновників «Центросоюзу». 1931 став одним із засновників Білоруської гімназії у Вільнюсі. 30 вересня 1939 — викрадений у Вільнюсі бандою НКВС, переправлений до Мінська і засуджений до 8 років позбавлення волі. Точний час і місце смерті невідомі. За однією версією, помер в у'язненні 1946. За іншою, розстріляний в серпні 1941 під час евакуації ув'язнених під час втечі росіян з Біларусі. За третьою версією, помер 23 березня 1942 на пересильному пункті Аткарськ Саратовської області (за іншою версією, в Казахстані). Реабілітований 1989.
Образ у кінематографі
ПриміткиПосилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia