Від 1979 року — викладач у Приазовському державному технічному університеті. У 1984—1990 роках був завідувачем кафедри російської літератури — єдиним греком в СРСР на такій посаді. 2007—2009 рр. — завідувач кафедри російської мови як іноземної.
Активно займався громадською роботою: був членом ради та заступником голови Маріупольського товариства греків. Брав участь в роботі Старокримського селищного товариства греків,
Заснував у своєму рідному селищі факультатив урумської мови[3].
Помер 6 липня 2023 року в окупованому селищі Старий Крим біля Маріуполя.
Творчість
Валерій Кіор почав писати вірші ще в шкільні роки. Дебютував як поет 1974 року в газеті «Ждановский машиностроитель». Був членом літературного об'єднання «Азов'є» при редакції газети «Приазовский рабочий».
Засновник сучасної урумської літератури — першим серед греків Приазов'я почав писати урумською мовою.
Писав також російською та українською мовами.
Автор збірок віршів «Хасевет йазмахлары» («Сумні листи»,1990), «Потерять и найти» («Втратити і знайти»,1997), «Плач плачей, или Книга невыплаканных слёз» («Плач плачів, або книга невиплаканих сліз», 2001), «Мартиролог любви и скорби» («Мартиролог любові і скорботи», 2016), «Одиночная камера»[4].
Літературні статті і рецензії друкувалися в газеті «Літературна Україна», журналах «Донбас», «Литературное обозрение», «Нева», в збірнику наукових праць «Витоки» видана наукова монографія «Все — в поняттях людини».
Протягом багатьох років Валерій Кіор вів передачу «Ана сёзю» («Рідне слово») на міському радіо Маріуполя. Працював головним редактором на телебаченні «Гюнеш» селища Старий Крим — першому грецькому телеканалі в Україні[5].
У співавторстві з М. Чапні переклав з новогрецької на російську мову книгу віршів грецького дипломата і поета Ніколаоса Мациса «Азофики-Азовье».
Один із співавторів видання «Українсько-румейсько-урумський словник-розмовник».
Валерій Кіор переклав перше видання «Кобзаря»Тараса Шевченка 1840 року грецькою (урумською) мовою[6]. Донецька обласна організація Національної спілки письменників та Федерація грецьких товариств України висунули це видання на здобуття Премії імені Максима Рильського 2020 року. Валерій Кіор отримав цю високу відзнаку в номінації «За переклад творів українських класиків та сучасних авторів мовами народів світу».
Окремі твори поета перекладено українською, грузинською, узбецькою, турецькою мовами. На низку його віршів написано музику.
↑Харакоз Н. «И души предков над двором кружатся...»: О новых книгах Валерия Киора / Наталья Харакоз // Эллины Украины. — 2018. — дек. — С. 14—15 : фот.
↑Чубаров А. «Гюнеш»: история первого греческого телеканала в Украине / Александр Чубаров // Эллины Украины. — 2020. — февр. — С. 11—12.
Валерій Кіор — лауреат Премії імені Максима Рильського за 2020 рік // Эллины Украины. — 2021. — янв.
Валерій Кіор: «Відгуки читачів на мій переклад „Кобзаря“ підтвердили: людям дуже потрібні саме такі книжки» [бесіда з поетом] / В. Кіор ; запис. П. Кущ // Урядовий кур'єр. — 2020. — 18 лип. (№ 137). — С. 5.
Валерий Киор: о жизни, смерти и любви… : [беседа с поэтом] / запис. В. Помазан // Эллины Украины. — 2020. — июль-авг. — С. 8—9 : фот. — (рос.).
Творец и пропагандист греческой культуры: [В. И. Киор] // Приазов. рабочий. — 2016. — 19 окт. — С. 3. — (рос.).
Харакоз Н. Поэт, переводчик, литературовед Валерий Киор: «Чтить память поколений и предков и верить в Человека!» / Наталья Харакоз // Приазов. рабочий. — 2018. — 23 нояб. — С. 6. — (рос.).