Лучук Тарас Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лучук.

Тарас Лучук
Народився26 жовтня 1962(1962-10-26) (62 роки)
Львів
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник, поет
Alma materЛьвівський державний університет ім. Івана Франка
Галузьлітературознавство, перекладознавство
Вчене званнядоцент
Науковий ступінькандидат філологічних наук
БатькоЛучук Володимир Іванович Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиСенатович Оксана Павлівна Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриІван Лучук Редагувати інформацію у Вікіданих

Тарас Лучук (нар. 1962 р.) — літературознавець, перекладач, поет, теоретик літературного ар'єрґарду, член Українського ПЕН[1]. Лауреат премії імені Максима Рильського за 2020 рік.

Народився у Львові.

Освіта та кар'єра

  • 1985 р. — закінчив факультет іноземних мов Львівського державного університету ім. Івана Франка за спеціальністю «класична філологія».
  • 1989 р. — закінвчив аспірантуру Інституту літератури ім. Тараса Шевченка АН УРСР за спеціальністю «німецька література». Захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук на тему: «Східноєвропейські корені творчості Йоганнеса Бобровського».
  • 1990—2006 — науковий працівник відділу української літератури Інституту українознавства ім. Івана Крип'якевича НАН України (до 1993 — відділ літератури Інституту суспільних наук АН УРСР/України).
  • 1994—2006 — доцент (з 2003 завідувач кафедри класичних мов) Львівської Богословської Академії (з 2002 — Український католицький університет).
  • З 2002 (дотепер) — доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету ім. Івана Франка.

Наукова діяльність

Двічи (1991, 2016) був стипендіатом Австрійської служби академічних обмінів.

2006 — стипендіат Програми академічних обмінів ім. Фулбрайта.

З 1990 року — член Наукового товариства ім. Шевченка.

З 1998 року — член Асоціації українських письменників.

Нагороди

Бібліографія

Книжкові видання

  • Щодня крім сьогодні: Вірші й переклади. Львів: Вид-во НУ «Львівська політехніка», 2002.
  • Catullus versus Sappho: Переклад поза контекстом ґендерної лінґвістики. Львів: Літопис, 2005.
  • Перші поетеси: Кодекс давньогрецької жіночої поезії / Упоряд., перекл. з давньогр., передмова й коментарі. Львів: Астролябія, 2019.
  • Ґай Валерій Катулл. Повне зібрання творів: Байдики, поеми, елегії та епіграми / Упоряд., перекл. з латини, передмова й коментарі. Львів: Астролябія, 2021.

Вибрані переклади

  • Грубер, Йона. Слово — це ти: Афоризми / Перекл. з нім. // Грубер, Йона. Поезії. Київ: Дніпро, 1989. С. 74–82.
  • Платон. Евтифрон / Перекл. з давньогр. // Платон. Діалоги. Київ: Основи, 1995. С. 54–68.
  • Марціал. Епіграми / Перекл. з лат. // Давня римська поезія в українських перекладах і переспівах: Хрестоматія. Львів: Світ, 2000. С. 248—249.
  • Сенека (Луцій Анней Сенека). Федра: Трагедія / Перекл. з лат. Юрія Мушака за ред. Тараса Лучука // Римська драма. Київ: Грамота, 2008. С. 179—218.
  • Сапфо. Вибрані пісні та фраґменти / Перекл. з давньогр. // Сапфо. Пісні з Лесбосу. Львів: Піраміда, 2012. С. 115—120.
  • Алкей. Вибрані фраґменти / Перекл. з давньогр. // Алкей. Пісні застольні і повстанські. Львів: Піраміда, 2013. С. 114—119.
  • Фрідріх Шіллер. Духовидець / Перекл. з нім. Львів: Астролябія, 2021. 192 с. ISBN 978-617-664-239-8.

Вибрані наукові публікації

  • Українська еміґраційна література другої половини ХХ ст.: проблема двомовності // Український вимір. Ніжин, 2007. Вип. 6. С. 137—138.
  • Гомілетика й герменевтика: Арістотель у давній українській літературі // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2008. Вип. 44, част. 1. С. 41–53.
  • Якби Христос у Лужиці з'явивсь: Пам'яті Юрія Брєзана // Питання сорабістики. Львів, 2009. Вип. 6. С. 30–38.
  • Гермес над криницею, або Українська античність // Іноземна філологія. Львів, 2010. Вип. 122. С. 339—344.
  • Білінґвізм чи квазібілінґвізм Юрія Луцького? // Україна і світ: прагнення змін. Київ: Дух і Літера, 2010. С. 195—207.
  • Поетичні графіті на статуї Аменготепа ІІІ // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів, 2012. Вип. 21. С. 511—524.
  • Непомічений перекладач Сапфо: Михайло Соневицький // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Острог, 2013. Вип. 21. С. 46–54.
  • Ранньовізантійський постмодернізм: «Гомерокентрон» Евдокії Авґусти // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2014. Вип. 60, част. 2. С. 17–37.
  • «Антициклон» Назара Гончара та його старохристиянські паралелі // Парадигма. Львів, 2014. Вип. 8. С. 281—298.
  • Остап Луцький — перекладач давньогрецької поезії // Муза і чин Остапа Луцького / Упоряд. Василь Деревінський та ін. Київ: Смолоскип, 2016. С. 649—706.

Посилання

  1. ↑ Тарас Лучук. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
  2. ↑ Львівський перекладач Тарас Лучук став лауреатом премії імені Максима Рильського. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.