Степа́н Петро́вич Ковганю́к (* 13 (26) квітня 1902 (19020426 ) , Онопріївка — сучасний Тальнівський район — † 26 серпня 1982) — український письменник і перекладач радянських часів. Лауреат літературної премії УРСР ім. Максима Рильського 1975 року — за переклади творів М. Шолохова та праці з теорії і практики перекладу. Заслужений діяч культури ПНР .
Життєпис
Походить із селянської родини. 1930 року вийшла його перша збірка оповідань «Маневри». Першим переклав оповідання білоруського письменника Василя Коваля «Жнива» — 1931.
Учасник Другої світової війни: водив у бій розвідників стрілецького полку. В післявоєнні роки працює в царині художнього перекладу — у пресі та видавництві; переклав українською мовою низку творів італійських, білоруських (Василя Коваля, Івана Шамякіна ), польських (Стефана Жеромського , Б. Пруса , Г. Сенкевича ) та російських письменників (О. Герцена , І. Гончарова , М. Помяловського , Олексія Толстого , І. Тургенєва , М. Шолохова ). Брав участь у перекладі тритомника Ярослава Івашкевича «Честь і слава».
Працював літературним редактором видання «Чорноморська комуна» (згодом — «Чорноморські новини»).
Нагороджений орденами Слави, «Знак Пошани», багатьма медалями.
Автор книги «Практика перекладу: з досвіду перекладача», Дніпро, 1968.
Джерела
1970-ті 1980-ті 1990-ті 2000-ні 2010-ті 2020-ті