Степанюк Борислав Павлович
Борисла́в Па́влович Степаню́к (народився 16 липня 1923, село Канівщина Чернігівської області —† 12 травня 2007, Київ) — український поет, перекладач з литовської та чуваської літератури, журналіст. Функціонер комуністичних органів СРСР в Україні. ЛітератураНародився в родині селянина. Учасник війни. Був бійцем-диверсантом, воював на Ленінградському та Волховському фронтах у Червоній армії. В одному з боїв був тяжко поранений. Перебуваючи на лікуванні в Киргизстані, навчався в Киргизькому педінституті, друкуватися в газеті «Иссык-кульская правда». Нагороджений радянськими орденами Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступеня, медалями. 1944 року повертається в Україну і працює секретарем Яблунівського райкому ЛКСМУ (Чернігівщина). Потім продовжує навчання в Київському університеті. Після закінчення університету тривалий час працював у видавництві «Радянський письменник» (1947—1986): завідувач редакції поезії, заступник головного редактора видавництва «Радянський письменник», редактор щоквартальника «Поезія». Творча діяльністьДрукуватися почав із 1943 року в газеті «Иссык-кульская правда» (Киргизстан). Починаючи з 1945 року, Степанюка друкують у московській пресі — в газетах, журналах, а також у молодіжних альманахах. Член Союзу письменників СРСР з 1948 року. Автор багатьох збірок лірики та поем. ТвориПоетичні збірки
Плідно працював у галузі поетичного перекладу з російської, киргизької, чуваської. Переклав книжки Ю. Марцінкявічюса, А. Токомбаєва, Т. Сатилганова, М. Абилкасимової, А. Веяна, А. Велюгіна, М. Міршакара, X. Берулави, С. Єралієва, Т. Уметалієва, С. Джусуєва та інших. Нагороди та пошануванняЗа плідну поетичну та перекладацьку роботу нагороджений Почесними Грамотами Президій Верховної Ради України, Киргизької РСР та Чуваської АРСР. Заслужений працівник культури УРСР, Киргизької РСР, Чуваської АРСР. Борислав Степанюк є лауреатом премій імені В. Сосюри та М. Коцюбинського. За поему «Діалог Сеспеля з Україною», твори з книги «Уклін тобі, Киргизіє» та «Синьоокий мій липень», а також за популяризацію творів братніх літератур у перекладах удостоєний премії ім. Павла Тичини «Чуття єдиної родини» (1974) та М. Рильського (2004) "за високохудожні переклади" найкращих зразків киргизької поезії, що увійшли до книги «Струни комуза» (Комуздун кылдары). Одна з вулиць його рідного села носить ім'я Б. Степанюка. У журналі «Перець» №12 за 1983 рік розміщено дружній шарж А.Арутюнянца, присвячений 60-річчю митця.[3] Джерела
Посилання
|