Шамякін Іван Петрович

Шамякін Іван Петрович
біл. Іван Пятровіч Шамякін
Народився30 січня 1921(1921-01-30)[1]
Карма[d], Гомельський повіт, Гомельська губернія, РСФРР
Помер14 жовтня 2004(2004-10-14)[2] (83 роки)
Мінськ, Білорусь
ПохованняСхідне кладовище
ГромадянствоБілорусь
Національністьбілорус
Діяльністьписьменник, публіцист, драматург, літературний критик, сценарист, редактор, громадський діяч
Сфера роботилітература[3] і драма[3]
Alma materГомельський державний університет імені Франциска Скорини
ЗакладВидавництво «Білорусь», Нёманd і Беларуская Энцыклапедыя імя Петруся Броўкі
Мова творівбілоруська
Жанрмелодрама, роман
ЧленствоСП СРСР і Спілка білоруських письменників
ДітиШамякіна Тетяна Іванівнаd
НагородиОрден Вітчизняної війни Орден «Знак Пошани» Медаль Франциска Скорини Медаль "За бойові заслуги" Герой соціалістичної праці
CMNS: Шамякін Іван Петрович у Вікісховищі

Іван Петрович Шамякін (біл. Іван Пятровіч Шамякін; 1921—2004) — білоруський письменник, сценарист і драматург, громадський діяч. Герой Соціалістичної Праці (1981). Академік Національної академії наук Білорусі (1994).

Біографія

Народився 30 січня 1921 року в селі Корма Гомельського повіту Гомельської губернії (нині Добрушського району Гомельської області Білорусі) в селянській родині. Дочка — Т. І. Шамякіна.

У 1936 році закінчив сім класів Маківської школи, продовжив навчання в Гомельському технікумі будівельних матеріалів (1936-1940). Після закінчення технікуму працював техніком-технологом цегельного заводу в Білостоці. Ще в технікумі почав писати вірші, брав участь в засіданнях літературного об'єднання при газеті «Гомельська правда».

У 1940 році був призваний до армії, проходив службу в Мурманську в зенітно-артилерійській частині. Його підрозділ у 1944 був передислокований до Польщі. Іван Шамякін брав участь у Вісло-Одерської операції і в Берлінській наступальній операції в складі прожекторної роти 16.04.1945. Командир гарматного розрахунку, комсорг дивізіону.

Після демобілізації в жовтні 1945 року працював до 1947 року викладачем мови і літератури неповної середньої школи в селі Прокопівка Терехівського району. У 1946 році вступив на заочне відділення Гомельського педагогічного інституту.

У грудні 1945 року брав участь в роботі першого післявоєнного пленуму правління Спілки письменників Білорусі.

Вдень працюючи в школі, вечорами проводив семінари агітаторів у колгоспі. Збирав матеріал для роману про білоруських партизанів «Глибока течія» (біл. «Глыбокая плынь»). Роман вийшов у 1949 році, у 2005 році був екранізований.

Працював старшим редактором Білоруського державного видавництва. З 1954 року багато років працював заступником Голови правління Спілки Письменників. У 1963 році входив до складу білоруської делегації на XVIII сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Головний редактор видавництва «Білоруська радянська енциклопедія» (1980—1992).

Могила Шамякіна на Східному кладовищі Мінська.

Помер 14 жовтня 2004 року в Мінську. Похований на Східному кладовищі[4].

Творчість

У 1944 році написав оповідання білоруською мовою «У сніговій пустелі» (біл. «У снежнай пустыні») (опублікований у 1946 році). Першим великим твором Івана Шамякіна була повість «Помста», опублікована у 1949 році в білоруському журналі «Полымя».

У 1957 році з'являється роман про життя сільської інтелігенції під назвою «Криниці» (біл. «Крыніцы»), який екранізував режисер Йосип Шульман на кіностудії Білорусьфільм (1964).

З'являється цикл із п'яти повістей, об'єднаних загальною назвою «Тривожне щастя» (біл. «Трывожнае шчасце»). Популярними стають романи І. Шамякіна «Серце на долоні» (біл. «Сэрца на далоні») (1964), «Снігові зими» (біл. «Снежныя зімы») (1968), «Атланти і каріатиди» (біл. «Атланты і карыятыды») (1974), присвячені проблемам сучасного життя. У 1981 році написаний роман «Петроград — Брест», у 1986 році — автобіографічна книга «Коріння й гілки» (1986).

Пам'ять

Поштова марка Республіки Білорусь. 2006 рік
  • На честь І. Шамякіна названий Мозирський державний педагогічний університет.
  • У Мінську на фасаді будинку № 11 по вулиці Янки Купали, у якому письменник прожив з 1969 по 2004 рік, встановлено меморіальну дошку.
  • Іменем І. Шамякіна названа одна з вулиць у мікрорайоні «Сухарева-4» міста Мінська.
  • У 2006 році в селі Корма Добрушського району встановлено бюст І. Шамякіна (скульптор Дмитро Попов).
  • Про І. Шамякіна зняті документальні фільми «Поки є сила» (1979, режисер Д. Міхлеев), «Миттєвості життя» (2000, режисер В. Цеслюк, Білоруський відеоцентр).

Нагороди та звання

Бібліографія

Романи:

  • «Глибока течія» (біл. «Глыбокая плынь») (1949), інсценований у 1956
  • «В добрий час» (біл. «У добры час») (1953)
  • «Джерела» (біл. «Крыніцы») (1957), інсценований у 1964
  • «Серце на долоні» (біл. «Сэрца на далоні») (1964), інсценований у 1965
  • «Сніжні зими» (біл. «Снежныя зімы») (1970)
  • «Атланти і каріатиди» (біл. «Атланты і карыятыды») (1974)
  • «Візьму твій біль» (біл. «Вазьму твой боль») (1979)
  • «Петроград-Брест» (біл. «Петраград-Брэст») (1983)
  • «Зеніт» (біл. «Зеніт») (1987)
  • «Злаа зірка» (біл. «Злая зорка») (1993)
  • Цикл із п'яти повістей («Неповторна весна» (біл. «Непаўторная вясна»), 1957; «Нічні зірниці» (біл. «Начныя зарніцы»), 1958; «Вогонь і сніг» (біл. «Агонь і снег»), 1959; «Пошуки зустрічі» (біл. «Пошукі сустрэчы»), 1959; «Міст» (біл. «Мост»), 1965), об'єднаних у пенталогію «Тривожне щастя» (біл. «Трывожнае шчасце»).
  • «Велика княгиня» (біл. «Вялікая княгіня») (1997)

Збірки оповідань і повістей:

  • «Помста» (біл. «Помста») (1945)
  • «На знайомих дорогах» (біл. «На знаёмых шляхах») (1949)
  • «Дві сили» (біл. «Дзве сілы») (1951)
  • «Розповіді» (біл. «Апавяданні») (1952)
  • «Перша зустріч» (біл. «Першае спатканне») (1956)
  • «Руки матері» (біл. «Матчыны рукі») (1961)
  • «Вечірній сеанс» (біл. «Вячерні сеанс») (1968)
  • «Доля мого земляка» (біл. «Лёс майго земляка») (1970)
  • «Батько і діти» (біл. «Бацька и дзеці») (1971)
  • «Прапори над багнетами» (біл. «Сцягі над штыкамі») (1976)
  • «Торговка і поет» і «Шлюбна ніч» (біл. «Гандлярка и Пает» и «Шлюбная ноч») (1976)
  • «У рідній сім'ї» (біл. «У роднай сям'і») (1986)
  • «Драма» (біл. «Драма») (1990)
  • «Повісті Івана Андрійовича» (біл. «Аповесці Івана Андрэевіча») (1993)
  • «Падіння» (біл. «Падзенне») (1994)
  • «Чортів тур» (біл. «Сатанінскі тур») (1995)
  • «Поліська мадонна» (біл. «Палеская мадонна») (1998)
  • «Пошуки притулку» (біл. «Пошукі прытулку») (2001)

Збірки оповідань і повістей для дітей:

  • «У Москву» (біл. «У Маскву») (1950)
  • «Промені дитинства» (біл. «Промні маленства») (1999)

П'єси:

  • «Не вірте тиші» (біл. «Не верце цішыні») (1958)
  • «Вигнання блудниці» (біл. «Выгнанне блудніцы») (1961)

Публіцистика:

  • «Бесіди з читачем» (біл. «Размова з чытачом») (1973)
  • «Коріння і гілки» (біл. «Карэнні і галіны») (1986)

Мемуари:

  • «Де дороги ті … Щоденник» (біл. «Дзе сцежкі тыя ... Дзённік») (1993)
  • «Роздуми на останньому перегоні: Щоденники 1980—1995 років» (біл. «Роздуми на апошнім перагоне: Дзённік 1980-1995 гадоў») (1998)

Збірник творів:

  • «Зібрання творів: в 23 т.» (біл. Збор твораў: У 23 т. ») (2010—2014)

Екранізації

Примітки

  1. ↑ Шамякин Иван Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ https://web.archive.org/web/20110929105928/http://www.radiobelarus.tvr.by/eng/news.asp?type=cont&id=1169&date=31.08.2006
  3. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ Іван Шамякін // Белорусскія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік / Склад. А. К. Гардзіцкі; нав. Ред. А. Л. Верабей. — Мінськ: Мастацкая літаратура, 1994. — С. 593—594.
  5. ↑ Шамякіна Іван Петрович [Архівовано 25 травня 2014 у Wayback Machine.] на сайті компанії «Білорусьфільм»

Література

  • Коваленко, В. А. Іван Шамякіна: Нарис творчості / В. А. Коваленко. — Москва: Радянський письменник, 1979. — 269 с.
  • Іван Шамякін: Вядоми и невядоми: успаміни, ЕСЕ, аповесць / укладальнік Т. Шамякіна. — Мінск: Літаратура І Мастацтва, 2011. — 269 с.

Посилання