uk %D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%B0%D0%BA-%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 %D0%97%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%BD

Зенон Коссак
Зенон Коссак
Прізвисько	«Конашевич», «Сакко», «Тарнавський»
Народився	1 квітня 1907; Дрогобич, Королівство Галичини і Володимирії
Помер	18 березня 1939 (31 рік); біля смт.Буштино (можливо м.Солотвино), Карпатська Україна; ·загинув у бою
Громадянство	Австро-Угорщина; УНР; II Польська Республіка; Карпатська Україна
Національність	українець
Діяльність	політик, військовик
Відомий завдяки	пластун,; борець за незалежність України у ХХ сторіччі
Alma mater	Львівський університет
Знання мов	українська і польська
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	поручник
Партія	УВО, ОУН
Рід	Коссаки
	Герб; «Кос»
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коссак.

Зено́н Ко́ссак (псевдо: «Конашевич», «Сакко», «Тарнавський»; *1 квітня 1907(19070401), м. Дрогобич — †18 березня 1939, біля смт. Буштино, за іншими даними 19 березня, смт. Солотвино) — український політичний і військовий діяч, провідний член УВО і ОУН, автор 44-х правил життя українського націоналіста, бойовий референт Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ (02.1929-12.1929), керівник організаційної референтури Української Військової Організації (з кінця 1930), заступник начальника Генштабу Карпатської Січі (19.01.1939—19.03.1939). Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.

Юнацькі роки

Народився у м. Дрогобичі (тепер Львівська область) в родині Коссаків гербу Кос^[1]. У 1926 році закінчив Дрогобицьку гімназію. Вивчав право у Львівському університеті. Був одним з організаторів і лідерів молодіжного націоналістичного руху в Галичині.

В середині 1920-х рр. створив у Дрогобичі осередок Організації Вищих Класів Українських Гімназій, згодом увійшов до проводу Союзу Української Націоналістичної Молоді.

Діяльність в ОУН

На початку лютого 1929 р., ставши членом Організації Українських Націоналістів, був затверджений Євгеном Коновальцем бойовим референтом Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ, а з 1930 — заступником бойового референта Романа Шухевича.

Організував дрогобицьку бойову групу Української Військової Організації (Левко Крисько, Василь Білас, Дмитро Данилишин, Михайло Гнатів та член «п'ятірки» під псевдо «Оса»), яка згодом особливо відзначилася під час проведення збройних акцій як проти польських окупаційних органів в цілому, так і проти окремих їх представників (експропріаційні акції у Бориславі (31.7.1931), Трускавці (8.8.1931), Городку (30.11.1932), замахи на таємного агента поліції Я. Буксу (24.8.1931) і начальника східного відділу міністерства внутрішніх справ Польщі Тадеуша Голувка (29.8.1931).

Наприкінці 1930 очолив організаційну референтуру Української Військової Організації. Співпрацював у «Бюлетені КЕ ОУН на ЗУЗ».

Арешти і тюрми

Неодноразово заарештовувався польською службою безпеки-дифензивою (популярна назва — «двуйка», «двійка»). У червні 1933 і січні 1934 на судових процесах у Львові засуджений до 8-річного ув'язнення за приналежність до ОУН і співучасть у нападі на пошту в Городку. Присуд відбував у тюрмі для українських політичних в'язнів у Вронках (Познанське воєводство, Польща). Цікавий факт в тому, що разом з Зеноном Коссаком у в'язниці сидів відомий націоналіст пропагандист Дужий Петро Атанасійович.

За 1000 злотих хабаря, який дали друзі польським посадовцям, зумів уникнути смертної кари.^[2]

Діяльність у Карпатській Січі

Після звільнення став одним з активних організаторів Організації Національної Оборони «Карпатська Січ», в 1939 призначений помічником начальника штабу ОНОКС Михайла Колодзінського.

Начальник відділу Преси і Пропаганди, ад'ютант коменданта Карпатської Січі.

Автор 44-х правил життя українського націоналіста.

Загинув 18 березня 1939, відстоюючи незалежність Карпатської України в боях проти угорських загарбників в районі селища Буштино.

За іншими даними, був розстріляний мадярськими окупантами в селищі Солотвино 19 березня спільно із М.Колодзінським і ще 15 січовиками.

Вшанування пам'яті

Розпорядженням голови Закарпатської обласної адміністрації вулицю Борканюка у селищі Буштино перейменовано на Зенона Коссака.

У місті Дрогобич вулицю Костянтина Станіславського перейменували на вулицю Зенона Коссака «Тарнавського».^[3]

Примітки

↑ Дещо про походження Юліяна Коссака. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 31 березня 2019.
↑ Лемко І., Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011. — 128 с. : іл. — С. . — ISBN 978-617-629-024-7.
↑ Перелік об’єктів топонімії, що перейменовано. Google Docs (укр.). Процитовано 3 серпня 2024.

Джерела

Мірчук П., Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1006 с. — ISBN 966-410-001-3.
Посівнич М., Коссак Зенон Михайлович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — С. 687. — ISBN 978-966-02-7304-7.
Стасюк О., Коссак Зенон [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 217. — ISBN 978-966-00-0855-4.

Посилання

Зенон Коссак-Тарнавський: «Живими не вернемось, розіп'ємо чашу з вами до кінця» [Архівовано 15 листопада 2012 у Wayback Machine.].

Див. також

† Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА †

Портал «Біографії» Портал «Україна»

[1] Дещо про походження Юліяна Коссака. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 31 березня 2019.

[2] Лемко І., Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011. — 128 с. : іл. — С. . — ISBN 978-617-629-024-7.

[3] Перелік об’єктів топонімії, що перейменовано. Google Docs (укр.). Процитовано 3 серпня 2024.

[1]

[2]

[3]

Коссак-Тарнавський Зенон