|
Штефан Августин Омелянович
Штефан Августин (11 січня 1893, с. Порошково, нині Перечинського району Закарпатської області — 4 вересня 1986, м.Філадельфія, США) — український педагог, освітянин, суспільно-політичний діяч, Голова Сойму Карпатської України, дійсний член НТШ. Син отця Омеляна Штефана. Адвокат у Рахові.[1]  По центру: Президент Карпатської України о. Августин Волошин; Перший ряд зліва направо: Микола Долинай, Юлій Бращайко, Юліян Ревай, Августин Штефан, Степан Клочурак; Другий ряд: Федір Ревай, Степан Росоха, Леонід Романюк, Августин Дутка, Михайло Тулик, Дмитро Німчук, Михайло Бращайко, Іван Грига, Микола Мандзюк; Третій ряд: Володимир Комаринський, Микола Різдорфер, Антон Ернест Олдофреді, Мілош Дрбал, Григорій Мойш, Михайло Марущак, Кирило Феделеш, Василь Климпуш, о. Юрій Станинець; Четвертий ряд: Василь Щобей, Іван Ігнатко, Юрій Пазуханич, Іван Перевузник, Адальберт Довбак, Петро Попович, Іван Качала, Василь Лацанич ЖиттєписНародився 11 січня 1893 у селі Порошково (тепер Перечинський район Закарпатської області) у сім'ї священика Омеляна Штефана.  Теологічну освіту здобув в Ужгороді, філософську в Будапешті у 1917 році. Працював викладачем учительської семінарії та реальної гімназії в Ужгороді протягом 1917—1921 років. У жовтні 1918 p. вів переговори з Українською Парламентарною Репрезентацією у Відні про об'єднання Закарпаття з Галичиною. 18 грудня 1918 р. виступав на з'їзді Мараморощини, де було обрано Сигітську Народну Раду (також мали слово Клочурак Степан та Климпуш Василь — Ясіня, Бращайко Михайло — Рахів, Йосипчук Василь — Великий Бичків[1]). Учасник Всенародного Конгресу Угорських Русинів у Хусті 21 січня 1919 р., який вирішив об'єднати Закарпаття з Україною і заснував Центральну Українську (Руську) Народну Раду Закарпаття, (членом президії якої був до березневих подій 1939 р.). Августин Штефан був співзасновником «Просвіти», головою Народнопросвітної Ради м. Мукачева (1925 — 38), співзасновником Учительської Громади (1929) та її останнім головою (1938 — 39). Працював також редактором тижневика «Русинъ», а потім щоденника «Русинъ» в Ужгороді (1921 — 23), співредактор журналу «Підкарпатська Русь» (1924 — 38), «Учительський Голос» (1930 — 39) та тижневика української фракції аграрної партії «Земля і Воля» (1934 — 38). Був засновником і директором Торгової Академії в Мукачеві (1922 — 38), яку після угорської окупації було евакуйовано до Братислави. Урядовець Карпатської УкраїниЗ жовтня 1938 до березня 1939 р. — начальник міністерства шкільництва Карпатської України. На першому засіданні Сойму Карпатської України обраний Головою Сойму. За його кандидатуру проголосувало 20 із 22 депутатів парламенту. На еміграціїПрацював директором Української гімназії в Модржанах біля Праги (1940 — 45), з якою евакуювався до Аугсбургу (Німеччина), де був її директором (1945 — 49). У 1949 році емігрував до США, де став викладачем у жіночій Академії у Стемфорді (1949 — 69). У 1978 — 85 pp. був заступником голови Уряду УНР в екзилі. Від 1969 р. жив у Філадельфії. Помер уранці[2] 4 вересня 1986[3], похований на українському цвинтарі Пресвятої Богородиці в Ланггорні, Пенсільванія. Праці
Пам'ятьВулицю на честь Августина Штефана названо у середмісті Мукачева. Також вулиця є в Ужгороді. Меморіальна дошка є у рідному селі Порошково. Примітки
Джерела та література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
