Замлиння (Томашівський повіт)

Село Замлиння пол. Zamłynie Координати 50°37′00″ пн. ш. 23°43′00″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Люблінське воєводство Повіт Томашівський повіт Гміна Тишівці Населення 286 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 84 Поштовий індекс 22-630 Автомобільний код LTM SIMC 0903788 OSM r7052595  ·R Замлиння Замлиння (Польща) Замлиння Замлиння (Люблінське воєводство)  Замлиння у Вікісховищі

Замлиння[2] (пол. Zamłynie, Замлине) — село в Польщі, у гміні Тишівці Томашівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 286 осіб (2011[1]).

Історія

Замлиння було давнім передмістям Тишівців[3].

За німецької окупації у 1939—1944 роках входило до громади Тишівці крайсгауптманшафту Замостя Люблінського дистрикту Генеральної губернії[4]. Чисельність населення за переписом 1943 року становило 673 осіб[4].

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	139	20	100	19
Жінки	147	22	85	40
Разом	286	42	185	59

Церква святого Микити

Церква святого Микити у передмісті Замлинні, Тишівці, зображення 1938 року

Церква святого Микити в Тишівцях на Замлинні, рисунок 1941 року Леоніда Маслова

У Замлинні існувала українська дерев'яна церква святого Микити[2]. Спочатку була православною, пізніше унійною (греко-католицькою), потім знову православною[6].

Вперше згадуються у реєстрі ланового побору 1472 року[6]. Місцевим священиком у 1631 році був о. Стефан Зубко[6]. В документах 1639—1646 років згадується місцевий парох Гаврило Семйонович[6]. За описом 1660 року, згадується як новозбудована церква у доброму стані, біля якої було неогороджене кладовище[7]. У акті візитації 1731 року є її опис[6]:

Дерев’яна, потребує репарації. На ній баня дерев’яна з хрестом залізним. На дзвіниці другий хрест залізний. До церкви входиться через бабинець. На тому ж бабинці – дзвіниця. Церква і дзвіниця ґонтами побиті.

Нова церква була збудована у 1759 року, про що свідчив різьблений напис на надпоріжнику: «Року Божія 1759 мць маи дня Л2 (22)»[6]. У 1774 року іконостас для церкви розмалював маляр Гаврило Славінський, про що свідчить напис на іконі св. Миколи, що зберігається зараз у Національному музеї у Львові[6]. У акті візитації 1775 року про церкву записано: «Нововибудована з трьома банями, всі бані під бляхою»[6] Під час регуляції парафіяльної сітки австрійською владою в наприкінці XVIII століття стала філією міської парафії в Тишівцях[6]. Близько 1875 року перетворена на православну[8].

Після Першої світової війни церкву було зачинено[6]. У 1924 році Український посольський клуб безуспішно звертався до польської влади дозволити відкрити церкву на час Великодних свят[6]. 17 червня 1938 року польська адміністрація в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші розібрала православну церкву[2][9]. Архітектор Леонід Маслов так описував церкву до її руйнування[9]:

Особливо прегарна своїми пропорціями та шляхотними зарисами бань була церква св. Микити на "Замлинні". Була це чудова памятка старовинної української деревяної архітектури; ще цікавіша вона є тим, що збереглася аж до свої останніх днів без всяких перебудов, у свойому первісному вигляді. Коли вона збудована — невідомо, але можливо що ще в кінці XVI століття. Була це тризрубна церква, з середнім зрубом більшим і вищим від інших. Східній мав зрізані два зовнішні кути; над кожним зрубом були восьмибічні бані, вміщені на невисоких, теж восьмибічних бідбанниках. Вхід був від заходу. Вікна мала вона лише з південної сторони, а з північної було лише одне кругле віконце в середньому підбаннику. Церква ця мала колись навколо стін опоясення, сперте на вистаючих із стін зрубів кінцях брусів; над опоясенням стіни були зашальовані доземими дошками, під опоясенням — голі, нешальовані; бані були покриті ґонтою.

Див. також

• Дубина (Тишівці)

Примітки

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 150.
3. Tyszowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 727—728. (пол.)
4. Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis für das Generalgouvernement auf Grund der Summarischen Bevölkerungsbestandsaufnahme am 1. März 1943 / Statistischen Amt des Generalgouvernements. — Krakau : Burgverlag Krakau, 1943. — С. 50. (нім.)
5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
6. Тишівці м. Церква св. Микити. www.pslava.info. Прадідівська слава.
7. Тишівці м. www.pslava.info. Прадідівська слава.
8. Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce / zebr., oprac. A. Saładiak. — Warszawa : Burchard Edition, 1993. — С. 330. (пол.)
9. Маслов Л. Деревяні церкви Холмщини та Підляшшя. — Краків : Українське Видавництво, 1941. — С. 11. — (Минуле і сучасне ч. 15)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Замлиння (Томашівський повіт)

• Тишівці м. Церква св. Микити. www.pslava.info. Прадідівська слава.

Портал «Польща»