uk %D0%97%D0%B0%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8 (%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D1%83%D1%85%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 %D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)

село Заброди
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Богодухівський район
Тер. громада	Богодухівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA63020010180040905
Облікова картка	Заброди
Основні дані
Засноване	1794
Населення	673 осіб
Площа	2,29 км²
Густота населення	294 осіб/км²
Поштовий індекс	62142
Телефонний код	+380 5758
Географічні дані
Географічні координати	50°10′12″ пн. ш. 35°37′45″ сх. д. / 50.17000° пн. ш. 35.62917° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	145 м
Водойми	р. Мерла
Місцева влада
Адреса ради	62103, Харківська обл., Богодухівський р-н, м. Богодухів, площа Соборності, буд. 2
Карта
	Заброди
	Заброди
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Заброди.

Заброди́ — село у Богодухівській міській громаді Богодухівського району Харківської області України.

Географія

Село Заброди знаходиться на лівому березі річки Мерла за 4 км від міста Богодухів. Нижче за течією примикає село Воскобійники, вище — Філатове. На протилежному березі розташовані села Пісочин і Шийчине.

Історія

1794 рік — дата заснування (за деякими даними 1864 р.).

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Забродівській сільській раді — Заброди, Лозова, Новоселівка, Філатове — 459 людей^[1].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», село увійшло до Богодухівської міської громади^[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Богодухівського району (1923—2020), село увійшло до складу новоутвореного Богодухівського району Харківської області^[3].

Відомі люди

Село Заброди — батьківщина історика, академіка АН України Петра Тимофійовича Тронька. За його ініціативою і під його керівництвом у 1962–1983 роках було здійснено незвичайне 26-томне видання «Істрії міст і сіл Української РСР».