|
Полкова Микитівка
Полкова́ Мики́тівка — село у Богодухівській міській громаді Богодухівського району Харківської області України. Розташоване у лісостеповій зоні Харківської області і бере свій початок із середини XVII століття, розташувавшись на землях скіфських і слов'янських поселень, про що свідчать численні кургани, розкопках яких, було знайдено чимало предметів тієї епохи.
ГеографіяСело Полкова Микитівка знаходиться на правому березі річки Мерла. Вище за течією примикає до села Губарівка. На протилежному березі розташований смт Гути. За 4 км знаходиться залізнична станція Губарівка. Через село проходить автомобільна дорога Р26. НазваСело Полкова Микитівка носить ім'я засновника — Уманського полковника Микити Кіндратовича Сененка. АрхеологіяНа схід від Полкової Микитівки, де зливаються річки Куп'єваха та Мерла, було розташоване скіфське городище середини I тисячоліття до н. е.[1] Його досліджував протягом 1930-х років археолог Фукс. Протягом 1960—1970-х років городище досліджували археологічні експедиції Харківського університету під керівництвом Бориса Шрамка та Донецького університету під керівництвом Алли Моруженко. Городище мало земляні укріплення з висотою 2 метри. Жителі займались землеробством (вирощували пшеницю, ячмінь, просо) і скотарством (розводили велику та дрібну рогату худобу). Також розвивались ремесла та промисли. (напр., бронзоливарний і залізоробний, гончарний тощо)[2]. ІсторіяПолкова Микитівка була заснована в 1676 році як козача слобода. Її засновником вважається уманський полковник Микита Сененко (Уманець), який, цього ж року, отримав від царя жалувану грамоту на цю землю і привів сюди 260 переселенців з Правобережної України[3]. Ішли сюди й селяни-втікачі з Росії. Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв − 616 людей[4]. У селі загинув у серпні 1943 року та похований Герой Радянського Союзу Євген Матвійович Терезов. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», село увійшло до Богодухівської міської громади[5]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Богодухівського району (1923—2020), село увійшло до складу новоутвореного Богодухівського району Харківської області[6]. НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
Відомі уродженці
Герб селаЗображений у формі декоративного щита, що нагадує розкриту квітку тюльпана, символізуючи історичну готовність його жителів до захисту рідної землі, щирість і відкритість його мешканців, одночасно підкреслюючи мальовничу красу і велич сільських просторів. Село розташоване в середині лісостепової зони і, практично, повністю обмежоване лісами. Тому зелений фон і дубове листя, у повному обсязі, символізують ліси, зелені насадження, історичну велич і могутність його просторів. Зображення хлібних ланів відтворює історичний розвиток села, де, починаючи від перших поселенців, і по цей час основою виробництва є сільське господарство і садівництво, що базуються на родючих чорноземних ґрунтах, даючи високі врожаї. Козак символізує історичне минуле і походження села. Калина — красу українських земель, а українка з короваєм — щирість і гостинність наших людей, та радість добрим гостям. Див. такожПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
