Дякове

село Дякове
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Ровеньківський район
Тер. громада Антрацитівська міська громада
Код КАТОТТГ UA44080010110065321
Облікова картка Дякове 
Основні дані
Засноване 1777
Населення 2870
Площа 8.307 км²
Густота населення 345.49 осіб/км²
Поштовий індекс 94692
Телефонний код +380 6431
Географічні дані
Географічні координати 47°56′58″ пн. ш. 39°8′24″ сх. д. / 47.94944° пн. ш. 39.14000° сх. д. / 47.94944; 39.14000
Середня висота
над рівнем моря
79 м
Водойми річки: Нагольна, Юськіна, Горіхова
Відстань до
обласного центру
81.7 км
Відстань до
районного центру
32.5 км
Місцева влада
Адреса ради 94690, с. Дякове, вул. Леніна[джерело?], 30
Сільський голова Бондаренко Олександр Іванович
Карта
Дякове. Карта розташування: Україна
Дякове
Дякове
Дякове. Карта розташування: Луганська область
Дякове
Дякове
Мапа
Мапа

Дя́кове  — село в Україні, в Антрацитівській міській громаді Ровеньківського району Луганської області. Населення за переписом 2001 року становило 2870 осіб. Орган місцевого самоврядування — Дяківська сільська рада.

Географія

Відстань до райцентру становить близько 32 км і проходить автошляхом E50, із яким збігається М03. Село розташоване на кордоні із Шахтарським районом Донецької області. У селі річка Горіхова впадає у річку Юськіну.

Назва

Назва села походить від сану засновника села — військового дяка Івана Ісаєва[1].

Історія

Станом на 1873 рік у слободі, центрі Андріївської волості Міуського округу Області Війська Донського, мешкало 1955 осіб, налічувалось 297 дворових господарств й 4 окремих будинки, 72 плуги, 295 коней, 288 пар волів, 1958 овець[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4470 осіб (2224 чоловічої статі та 2246 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].

У 19321933 роках Дякове постраждало від голодомору. У книзі «Врятована пам′ять. Голодомор 1932-33 років на Луганщині: свідчення очевидців» містяться спогади місцевого мешканця Щербака Захара Пантелеймоновича (1910 року народження), який описує ті події так:

«…Не знаю, у якому году, по-моєму, в 1932-му, бачив зимою, як санями вивозили під Ягорівку людей. Під Куцу гору, так її називають, там рівчак крутий, вивезуть людей, викинуть — і все… Ото так. […] Голод був. А людей не їли, такого не було. Розказували, шо батько й мати поїли дітей, ну не в нас. А може і… Оно ж Дякова велика, а ну чотири колхози було! В ті года стільки зерна було! У Ровеньки вивозили, ми тоді Ровенецького району були…»[4]

Під час війни на сході України молодший сержант Едуард Іванов та капітан Юрій Кондратюк у складі групи розмінування понад місяць перебували в оточенні[коли?] поблизу села Дякове під обстрілом терористами і російськими підрозділами РСЗВ БМ-21 «Град», проводили евакуацію поранених військовослужбовців, забезпечували бойові дії підрозділу та евакуаційної групи. Вийшли з оточення в складі групи розмінування та з'єдналися з основними силами[джерело?]. 4 серпня під Дяковим зазнав смертельних поранень солдат 79-ї бригади Ернест Хортів. 6 серпня від численних поранень під Дяковим загинув Павло Пушняк — старший сержант 72-ї бригади[5] та Олександр Василенко, солдат 72-ї бригади. 7 серпня 2014-го смертельно поранений під час артилерійського обстрілу терористами підрозділів частини під Дяковим при виведенні особового складу з оточення солдат 79-ї бригади Євген Бакунов. 7 серпня під час виходу з оточення під Дяковим бойова машина 55-ї бригади відстала від основного угруповання, яке виходило з «котла», і на блокпосту біля Красного Луча потрапила у засідку терористів, які закидали машину гранатами. Тоді полягли майор Петро Третяк та старший сержант Євген Сиротін.

Населення

За даними перепису 2001 року населення села становило 2870 осіб, з них 92,96 % зазначили рідною українську мову, 6,83 % — російську, а 1,21 % — іншу[6].

Відомі особи

Уродженцями села є Конопля Микола Іванович — український агроном, доктор сільськогосподарських наук, професор та Стрельченко Іван Михайлович — Герой Соціалістичної Праці.

Також

Примітки

  1. Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. — 196 с.(рос.)
  2. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Области Войска Донскаго по переписи 1873 года. Изданъ Областнымъ войска Донскаго Статистическимъ Комитетомъ, подъ редакціею секретаря комитета А.Савельева. Новочеркаскъ. 1875 г. — 275 с., (стор. 232)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-50. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. Врятована пам′ять. Голодомор 1932–33 років на Луганщині: свідчення очевидців. – Т. 1 / Упорядн. І. Магрицька. – Луганськ: Промдрук. – 2008. – 464 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019.
  5. Пушняк. Архів оригіналу за 29 липня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.
  6. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 травня 2014.

Джерела

  • Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. — 196 с.(рос.)

Посилання