uk %D0%9C%D1%96%D1%83%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 %D0%BE%D0%BA%D1%80%D1%83%D0%B3

	Міуський округ
Губернія	Область війська Донського
Центр	слобода Голодаївка
Створений	1835
Скасований	1888
Площа	11 449,4

Міуський округ — цивільний округ, адміністративна одиниця Області війська Донського Російської імперії.

Адміністративний центр — слобода Голодаївка.

Географія

Міуський округ займав 11449 кв. верст і знаходився у південно-західній частині області. Міуський округ в Області Війська Донського був самим населеним: на одного мешканця припадало всього лише 5,97 десятини землі, в той час, як у інших округах ця цифра доходила до 60 десятин.

Історія

Землі Міуського округу у 1711—1734 роках перебували під владою Запорозького коша, що був під протекторатом Османської імперії. З 1734 року російський уряд намагався заселити військові землі Запоріжжя селянами, тому тут утворилася Яланецька паланка Війська Запорозького Низового. На ці землі зазіхали донські козаки й за допомогую звинувачень й наклепів на запорожців просили царський уряд про передачу їм прав на володіння. У 1746 році було встановлено межу між запорожцями та донцями по річці Калміус.

1802 року замість 11 розшукових Військо Донське було розділене на 7 округів: Черкаський, 1-й Донський, 2-й Донський, Усть-Медведицький, Донецький, Хоперський, Міуський.

У 1888 році Міуський округ був об'єднаний з Таганрізьким градоначальством та першим станом Ростовського повіту, й став називатися Таганрізький округ^[1].

Чисельність українців

Населення Міуського округу було майже суцільно українським. За даними переписів у Російській імперії абсолютна й відсоткова чисельність українців:

5-та ревізія (1794 рік) — 34,7 тисяч осіб (100 %);
7-ма ревізія (1815 рік) — 55,7 тисяч осіб (100 %);
8-ма ревізія (1833 рік) — 49,5 тисяч осіб (88,9 %);
9-та ревізія (1850 рік) — 92,8 тисяч осіб (99,0 %);
10-та ревізія (1858 рік) — 122,8 тисяч осіб (97,5 %).^[2]

Адміністративний поділ

До складу Міуського округу входили:

	Волость	Населення (1873)	Волосний центр
1	Олексієво-Орловська волость	5613	Олексієво-Орловськ
2	Амвросіївська волость	5581	Амвросіївка
3	Андріївська волость	3672	Андріївка
4	Артемівська волость	2937	Артемівка-Янова
5	Астахівська волость	1865	Астахове
6	Грабівська волость	3140	Грабова
7	Голодаївська волость	—	Голодаївка
8	Дар'ївська волость	2628	Дар'ївка
9	Дмитрівська волость	5776	Дмитрівка
10	Зуївська волость	4578	Зуївка
11	Картушинська волость	3296	Картушине
12	Кузнецово-Михайлівська волость	1184	Кузнецово-Михайлівка
13	Маринівська волость	4612	Маринівка
14	Матвієво-Курганська волость	2480	Матвіїв-Курган
15	Нагольно-Тарасівська волость	3147	Нагольно-Тарасівка
16	Ровенецька волость	4530	Ровеньки
17	Степанівсько-Кринська волость	2940	Степано-Кринка
18	Успенська волость	3958	Успенка

Джерела

Сборник Областного Войска Донского Статистического Комитета, выпуск 6, 1906 г.(рос.)

Примітки

↑ Міуська старина [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
↑ Кабузан, Владимир Максимович (2006). Украинцы в мире: динамика численности и расселения: 20-е годы XVIII века-1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса. Москва: Наука. с. 534.

Посилання

Донське козаче військо у 1812-1814 рр. [Архівовано 31 січня 2019 у Wayback Machine.](рос.)

[1] Міуська старина [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

[2] Кабузан, Владимир Максимович (2006). Украинцы в мире: динамика численности и расселения: 20-е годы XVIII века-1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса. Москва: Наука. с. 534.

[1]

[2]

Міуський округ