Сиротін Євген Олексійович

Сиротін Євген Олексійович
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження5 грудня 1992(1992-12-05)
Запоріжжя
Смерть6 серпня 2014(2014-08-06) (21 рік)
Дякове
ПохованняЗапоріжжя
ГромадянствоУкраїна Україна
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Ракетні війська та артилерія
Формування
 55 ОАБр
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сиротін.

Євге́н Олексі́йович Сиро́тін (5 грудня 1992(19921205) — 6 серпня 2014) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1992 року в місті Запоріжжя. Після закінчення училища три роки служив за контрактом.

Старший сержант, командир гармати 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя). У зону бойових дій артилеристів 55-ї бригади направили у складі 79-ї Миколаївської оаембр.

Востаннє на зв'язок з рідними виходив 4 серпня. Під час виходу з оточення під Дяковим у Луганській області бойова машина відстала від основного угруповання, яке виходило з «котла», і на блокпосту біля Красного Луча потрапила в засідку терористів, які закидали машину гранатами. Тоді ж полягли майор Петро Третяк і солдат Микола Сало.

Про загибель Євгена його рідні дізналися з проросійських сайтів, офіційно вважався зниклим безвісти. Згодом його смерть підтвердили співслужбовці, які прорвалися з оточення. Після вивезення тіла бійця з окупованої території та проведення експертизи ДНК, його поховали 6 грудня 2014 року на Капустянському кладовищі Запоріжжя.

Залишились мати Світлана Сиротіна і брат.[1]

Нагороди та вшанування

  • 15 травня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час війни на сході України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» в Києві: секція 2, ряд 6, місце 25.
  • вшановується на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на Сході України.[2]

Примітки

  1. ↑ Залишилися в усмішках дітей і сльозах батьків
  2. ↑ Вшановуючи загиблих українських Героїв, Дзвін Пам'яті на території Міноборони пролунав тридцять разів…

Джерела

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.