uk %D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE %D0%93%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B0

Ганна Дмитерко
Ганна Дмитерко;
Десятник (цугфюрер); Десятник
Загальна інформація
Народження	9 лютого 1893; с. Підберізці, нині Пустомитівський район, Львівська область
Смерть	3 квітня 1981 (88 років); м. Едісон, штат Нью-Джерсі, США
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Війни / битви	Перша світова війна; Українсько-польська війна 1918—1919
	Дмитерко Ганна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дмитерко.

Га́нна (Анна, Гандзя) Дмите́рко, у шлюбі Ра́тич (9 лютого 1893, с. Підберізці Львівський повіт, нині Львівський район, Львівська область — 3 квітня 1981, Едісон, Нью-Джерсі, США) — українська педагогиня, громадська діячка, військовичка. Десятниця УСС, згодом УГА.

Життєпис

Закінчила вчительську семінарію. Брала активну участь у довоєнних товариствах «Пласт» і «Січові стрільці».

У Легіоні Українських січових стрільців перебувала від серпня 1914 року як сестра милосердя в стрілецькому шпиталі. Упродовж травня — вересня 1915 року служила в курені Григорія Коссака. Брала участь у боях під Лисовичами та над Стрипою. Згодом перебувала при інтендантурі в Коші, у 1918—1920 роках — при допоміжній службі в бригаді УСС.

Після Першої світової війни працювала вчителькою. Далі перебувала в еміграції в США, де вела педагогічну діяльність.

У бригаді УСС Ганна Дмитерко познайомилася з вістуном УСС Василем Ратичем. 1919 року обвінчалася у церкві села Лісники (нині Бережанського району Тернопільської області). Народила чотирьох синів: Любомир, Олег, Володар і Ростислав. Олег і Володар в Другу світову служили у першій Українській дивізії, бились під Бродами. У липні 1944 Володар, який був воєнним кореспондентом, загинув під Бродами.

Була почесною членкинею Братства Українських Січових Стрільців, Спілки Бувших Вояків України, опікувалася «Пластом». Працювала в Союзі українок Америки.

За два місяці до смерті Ганна Дмитерко-Ратич зазначила:

Подвиг жінки-українки в долі нашого народу став історичною традицією. Вона бере початок ще від великої княгині Ольги. Впродовж століть жінка-українка зберігала в собі прагнення до волі, яке поєднувалося з почуттям високої гідності й відповідальності за щастя рідного народу.

Після смерті Ганни Дмитерко-Ратич одну з філій «Союзу Українок Америки» названо її іменем. Олена Степанів писала:

Гандзя Дмитерко була взірцем для всіх жінок. Це була прекрасна дружина, ніжна мати. Добра і чуйна порадниця і невтомна трудівниця. Але найголовніше — вона залишилась українською патріоткою.

Література

Дмитерко Ганна // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 527.
Дмитерко (Ратич) Ганна // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 213.
Дмитерко-Ратич Анна // Лазарович Микола. Леґіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба. — Тернопіль: Джура, 2005. — С. 422.
Ганна Д. Ратич. Відлітають сірим шнурком журавлі у вирій… (Жмут спогадів про Олену Степані́вну) // Свобода. — 1963. — 2 серпня (число 145). — С. 2.
Одна сторінка історії // Кедрин Іван. У межах зацікавлення. — Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1986. — С. 391—393.

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Дмитерко Ганна