Ратич Василь Пилипович
Васи́ль Пилипович[1] Ра́тич (26 квітня 1888, село Вербиця, нині Шумського району Тернопільської області — 10 травня 1953, США) — український педагог. Чоловік воячки Легіону УСС Ганни Дмитерко. ЖиттєписСин директора школа в Лісниках біля Бережан Пилипа Ратича. Брат священиків УГКЦ о. Івана, Степана, Володимира Ратичів.[1] Закінчив із відзнакою гімназію у Бережанах. Після участі у визвольній боротьбі в рядах Українських Січових Стрільців та після закінчення Першої світової війни був професором гімназії в Рогатині та інспектором шкільництва на Рогатинщині. Був останнім директором Рогатинської гімназії імені Володимира Великого, ліквідованої 1939 року, коли на західні землі прийшли більшовики[2]. Під час Другої світової війни разом із дружиною та молодшими дітьми емігрував до США. Сім'яУ бригаді УСС вістун Василь Ратич познайомився з Ганною Дмитерко. 1919 року вони вінчалися у церкві села Лісники (нині Бережанського району Тернопільської області). У Ратичів було четверо синів: Любомир, Олег, Володар і Ростислав. Олег і Володар під час Другої світової війни служили у першій Українській дивізії «Галичина», куди вступили добровольцями в перші дні її формування. Брали участь у боях під Бродами. У липні 1944 року Володар, який був воєнним кореспондентом, загинув під Бродами. Примітки
Література
Посилання
|