Вулиця Вільський Шлях (Житомир)

Вулиця Вільський Шлях
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Населений пунктЖитомир
МісцевістьКокоричанка — Каракулі, Видумка, Соколова Гора
РайонБогунський
Історичні відомості
Назва на честьсела Вільськ
Колишні назвиСтаро-Вільська поштова дорога, Старо-Вільська поштова вулиця, Старопоштова вулиця (Каракулі) та вулиця Дружби, вулиця Боженка (Соколова Гора), вулиця Максютова
Загальні відомості
Протяжність7 км
Координати50°17′50″ пн. ш. 28°36′41″ сх. д. / 50.2973283° пн. ш. 28.611254° сх. д. / 50.2973283; 28.611254 Редагувати інформацію у Вікіданих
Поштові індекси10020, 10028
Транспорт
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Інфраструктура
Поштові відділення№ 28 Укрпошта, № 11 Нова пошта
Забудовасадибна житлова, багатоповерхова житлова, нежитлова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr10837991 ↑2692156 ·R (Житомир)
Мапа
Мапа

Вулиця Вільський Шлях — вулиця в Богунському районі міста Житомир. Назва вулиці походить від села Вільськ, дорогою до якого і була вулиця.

Розташування

Початок вулиці розташований на Каракулях (частині Кокоричанки)[1][2][3][4]; ця місцевість також відома за неофіційною назвою Чулочка[5]. Далі вулиця пролягає на теренах Соколової Гори, у тому числі на лівому березі річки Кам'янки — на Видумці[джерело?].

Історія

Є частиною стародавнього шляху від Житомирського замку в напрямку Звягеля через Соколову Гору, Вільськ, Чортоліси. Внаслідок будівництва в 1850-х роках ділянки шосе «Київ — Брест-Литовськ», що в межах міста нині являє собою проспект Миру, старий поштовий шлях до Звягеля втратив своє значення й відтоді слугує як дорога до села Вільськ.[6]

На початку другої половини ХІХ століття забудова шляху на Вільськ почала формуватися в районі слободи Каракулі (орієнтовно між нинішніми майданом Визволення та Індустріальною вулицею), а також вздовж шляху в селі Соколова Гора Житомирського повіту.[2][7]

У другій половині ХІХ століття — на початку ХХ століття вздовж шляху на Вільськ здійснювалася садибна забудова хутору Видумка — на землях Левківської волості Житомирського повіту, між дорогою на Крошню (нині вулиця Тараса Бульби-Боровця) й Соколовським мостом.[8][9] Продовжила формуватися забудова на початку шляху, де, зокрема, постала цегельня братів Бевензе на земельних ділянках, придбаних у старообрядців — мешканців хуторів Каракулі й Видумка.[10]

У 1915 році шлях на Вільськ відомий як Старопоштова дорога.[11][12]

До 1971 року частина вулиці на теренах Видумки та Соколової Гори розташовувалася за межами міста, на території Соколовогірської сільської (пізніше — селищної) ради, де була розділена дві вулиці: на лівому березі річки Кам'янки (на Видумці) мала назву вулиця Дружби; на правому березі річки Кам'янки — вулиця Боженка.[13]

Станом на 1941 рік переважно сформувалася садибна житлова забудова вулиці у селі Соколова Гора, забудова північної сторони вулиці на Видумці та частково забудова в межах міста, на теренах колишнього хутора Каракулі.

У 1941 —1942 рр. в межах міста (нинішній початок вулиці) вулиця відома як Старо-Вільська поштова вулиця; у 1958 році за нею закріплена назва Старопоштова вулиця.

У 1965 році Старопоштова вулиця перейменована на вулицю Максютова.

Станом на 1968 рік забудова вулиць Максютова (в межах міста), Дружби (на лівому березі Кам'янки в смт Соколова Гора) та Боженка (на правому березі Кам'янки в смт Соколова Гора) переважно сформована.

У 1971 році з включенням смт Соколова Гора до межі Житомира, вулиці Дружби та Боженка приєднані до вулиці Максютова.

У 2016 році відповідно до розпорядження голови Житомирської ОДА вулиця Максютова була перейменована на вулицю Вільський Шлях[14].

Примітки

  1. ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 48, 365, 553. ISBN 966-690-084-X.
  2. ↑ а б Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 29 березня 2024.
  3. ↑ Дубман, Борис. Кокоричанка. В это время часть Кокаричанки выделяется в отдельное поселение, известное как "Каракулина слобода", или проще – "Каракули". На картах города начала XIX века хутор имел двойное название – "Кокаричанка-Каракулина" (по названию речки и фамилии землевладельца).
  4. ↑ Трьохверстовий лист № 7 ряд № XХIII. Ситуація на 1867-1875рр.
  5. ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 96, 422. ISBN 966-690-084-X.
  6. ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 90, 117, 119, 151, 183—184. ISBN 966-690-084-X.
  7. ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 407. ISBN 966-690-084-X.
  8. ↑ Двохверстовий лист Південного поясу № XXXI-26(Левков). Ситуація на 1909-1913рр.
  9. ↑ Wydumka 14.) W., wś… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 705. (пол.)
  10. ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 48. ISBN 966-690-084-X.
  11. ↑ План Житомира 1915 року.
  12. ↑ Опис поліцейських дільниць міста Житомира, 1915 рік
  13. ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 140. ISBN 966-690-084-X.
  14. ↑ Розпорядження голови обласної адміністрації № 140 від 20 травня 2016 року «Про перейменування топонімічних об'єктів та демонтаж пам'ятників та пам'ятних знаків у Житомирській області» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2018. Процитовано 12 серпня 2018.

Джерела