Вищий Булатець
Вищий Була́тець — село в Україні, у Лубенській громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 1144 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Засульська сільська громада. ГеографіяСело Вищий Булатець знаходиться на березі річечки Булатець, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Нижній Булатець. Поруч проходять автомобільні дороги М03, Т 1713 та залізниця, станція Стронське за 2 км. Відстань до райцентру (по трасі Київ-Харків) — 5,5 км. НазваНазва походить від річки Булатець, яка тече поруч. Оскільки село знаходиться на височині — його назвали Вищим Булатцем, відповідно з'явився в низині і Нижній Булатець. ІсторіяЛегенда про Вищий БулатецьСтарі люди розповідають легенду. Ще у 16 столітті, коли на Лубенських землях володарював жорстокий і грізний польський магнат Ієремія Вишневецький, тут, на захід від міста, у ярочку був малесенький хутірець. Князь Ярема подарував його та навколишні землі польському панові Булатецькому. Молодий пан побудував на пагорбі будинок, а невдовзі приїхала сюди і його дружина з синами-близнюками. Були брати дуже схожі між собою, різнилися тільки зростом, один був на цілу голову вищий. За цією ознакою і розрізняли їх люди. Згодом старий пан помер, перед смертю розділивши своє майно і землю між дітьми. Нижчий Булатецький оселився окремо, заснувавши ще один хутір. З часом хутори перетворилися на села, які люди так і називали Вищий і Нижчий Булатець, а річку, що протікала через обидва села називали Булаткою. ГетьманщинаСело входило до Лубенської першої сотні Лубенського полку. 3 березня 1752 р. гетьман Кирило Розумовський підтвердив полковнику Лубенського повіту Івану Кулябці право володіння селом у сотні Лукімській і селами Засулля, Вищий Булатець і Губське у Лубенській сотні[1]. ГолодоморМешканці села Вищий Булатець суттєво потерпали в часи примусової колективізації і, як наслідок, поменшало їх майже на половину. Частина мешканців, скористалася з близькості з районним центром Лубни тікала від утисків туди, але більша частина піддавалася суттєвим поборам сільгосп-комуни, яка базувалася в цьому селі, що вплинуло на численні прояви «розкуркулення» й відбирання землі у селян, що й призвело страшних фактів голодомору в селі з їх численними жертвами Голодомору в 1932—1933 роках[2]:
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Лубенської міської громади[3]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Лубенського району(1923-2020), село увійшло до складу новоутвореного Лубенського району[4]. НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1241 особа, з яких 574 чоловіки та 667 жінок[5]. За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1137 осіб[6]. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
Економіка
Об'єкти соціальної сфери
ТранспортРегулярна маршрутка в м. Лубни через кожну годину з 7:00 до 12:00 і з 15:00 до 19:00. Відомі людиУродженцем села є поет та перекладач Кондратенко Микола Дмитрович. У селі народився Халявицький Максим Махайлович — Герой Радянського Союзу. Див. такожПримітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia