|
Чорнухи
Чорну́хи — селище в Україні, центр Чорнухинської селищної громади, колишній центр Чорнухинського району Полтавської області. Козацьке містечко найбільше відоме як батьківщина українського філософа Григорія Сковороди. У Чорнухах знаходиться літературний музей з меморіальною садибою батьків Григорія Сковороди. У селищі встановлено пам'ятник мандрівному філософу. Чорнухи — до 2018 центр селищної ради[2], якій було підпорядковане село Богданівка. Територія населеного пункту займає площу 690 га. Загальна кількість населення Чорнух, згідно з переписом населення, на 1 січня 2002 року становила 3 138 мешканців. Із 17 липня 2020 року входить у склад Лубенського району. НазваЩодо походження топоніму «Чорнухи», крім декількох народних легенд, в тому числі і тієї, що апелює до козака-першопоселенця на ім'я Чорнуха, висуваються 3 версії:
Географічне розташуванняСелище міського типу Чорнухи знаходиться на лівому березі річки Многа, вище за течією примикає село Харсіки, нижче за течією на відстані 6 км розташоване село Пізники, на протилежному березі — села Кізлівка та Ковалі. Через селище проходить автомобільна дорога Т 1714, за 2 км від селища проходить автотраса Р60. Найближча залізнична станція — Пирятин знаходиться за 38 км, у Чорнухах функціонує автостанція. Відстань до обласного центру міста Полтави — 200 км, до столиці Києва — 180 км. ІсторіяВід перших згадок до козаччиниДата заснування Чорнух невідома. Перша згадка про цю місцевість датується 1261 роком. Є припущення, що Чорнухи, як фортеця для захисту від печенігів та половців, були засновані ще за часів Київської Русі, але наприкінці ХІІІ століття були зруйновані монголо-татарами. Наступна згадка про населений пункт зустрічається уже в 1641 році. В інвентарній книзі 1647 року Чорнухи значились серед володінь князя Вишневецького на Полтавщині. З початком національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648) чорнухинці сформували дві козацькі сотні, які ввійшли до складу Кропивненського полку (полковник Філон Джалалій). В складі Кропивенського полку чорнухинці залишалися до розгрому Вишневеччини — володінь Яреми Вишневецького з центром у місті Лубнах. Після створення Лубенського полку Чорнухинські сотні, а також Городищенська і Куріньківська були переведені до нього і залишались там аж до ліквідації полкового устрію на Лівобережній Україні. Під час московсько-козацької війни (1658—59) російські війська боярина Григорія Ромодановського у червні 1658 року спалили Чорнухи за підтримку гетьмана Івана Виговського, а більшість людей містечка винищили (також ними були спалені і сусідні міста Лубни, Пирятин та інші). У 1665 році містечко знову було спалене, але відродилось і залишалось вільним до середини XVIII століття, коли багато навколишніх земель було роздаровано царським урядом. Чорнухи у XVIII — на початку ХХ столітьПід час Північної війни (1700—21) чорнухинці у складі Лубенського полку воювали проти шведів у Прибалтиці. Після утворення гетьманом Іваном Мазепою військового союзу з шведським королем Карлом XII, більшість чорнухинців залишились вірними російському царю Петру І. 11 грудня 1708 року Чорнухи були взяті штурмом шведським загоном, багато чорнухинців загинуло, а частина їх згоріла разом з Воскресенською церквою, у якій вони зачинились. У 1740-х роках царський уряд подарував землі довкола Чорнух грузинським князям Асихмановим; чимало земель захопив чорнуський сотник Семен Максимович. У 1786 році Катерина ІІ передала Чорнухи у вічне володіння графу О. А. Безбородьку (1746—99). На той час у містечку було 3 дерев'яні церкви, шпиталь, 6 панських дерев'яних будинків, 4 млини, селітряний завод[4].  За переписом 1859 року в Чорнухах — 332 двори, 1 886 жителів, 3 церкви, сільське училище, волосне правління, сільська розправа, поштова станція, відбувалося 4 ярмарки на рік. 3 вересня 1903 року в містечку відкрилась 2-класна Чорнухинська міністерська школа з 5-річним терміном навчання, яка стала попередницею сучасної селищної школи. Улітку 1906 року в Чорнухах відбувся страйк сільгоспробітників поміщика Немировського, який був збройно придушений. Чорнухинці були учасниками І Світової війни, революційних подій. Під час громадянської війни жителі Чорнух були в різних політичних таборах і вели між собою запеклу збройну боротьбу. Вперше радянську владу у Чорнухах встановлено у 1918 році. У 1920 році на Чорнухинщині організувався і діяв проти більшовиків повстанський загін отамана Гонти[5]. За СРСР і у незалежній УкраїніВ 1923 році Чорнухи стали районним центром Лубенського округу, у якому налічувалось 2 318 жителів. Станом на 1927 рік у Чорнухах — 725 дворів, 3 392 жителі. Під час проведеного радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 280 жителів селища[6]. Під час перепису в 1939 році населення становило 2 973 жителі. У 1928—30 роках у Чорнухах організовано 4 ТСОЗи — «Пролетарський косар», «Плугатар», «Колосок» та «Серп», на базі яких у 1930 році утворено 3 артілі (ім. Г. І. Петровського, «Нове життя», «Вільна праця»). 6 січня 1932 р. почала видаватися районна газета «Нова праця»[7]. Багато жителів Чорнух загинуло під час ІІ Світової війни. Рівно 2 роки — у період від 17 вересня 1941 року до 17 вересня 1943 року Чорнухи перебували під німецькою окупацією. 227 жителів Чорнух були вивезені на примусові роботи до Німеччини. На початку 1960-х років у зв'язку з укрупненням Чорнухинський район був ліквідовиний, а починаючи з 1 січня 1967 року Чорнухи знову стали райцентром. У 1971 році населений пункт одержав статус селища міського типу. В 1984 році населення Чорнух — 2900 чол. Під час проведення референдуму за незалежність України чорнухинці однозначно проголосували «ЗА» (90,2 %). У 2006 році на базі колишнього кінотеатру був відкритий кіноконцертний зал, також у 2000-х роках у селищі збудували великий православний храм, натомість районний Будинок культури був знищений внаслідок пожежі. 17 липня 2020 року постановою Верховної Ради України Чорнухинський район був ліквідований і Чорнухи увійшли у склад Лубенського району. Економіка: промисловість, транспорт, сфера послуг В економіці Чорнух, як і району, провідне місце займає сільське господарство, зокрема вирощування і первинна переробка переважно харчових культур, а також продуктів птахівництва і тваринництва. У Чорнухах діє ВАТ «Чорнухиптиця», декілька фермерських господарств. Селище має автостанцію, через яку здійснюється автобусне сполучення з Полтавою, Харковом, Києвом, Лубнами, Пирятином, Лохвицею. В Чорнухах розташовані селищне відділення поштового зв'язку, а також відділення декількох банків: Чорнухинське територіально-відокремлене безбалансове відділення Полтавської дирекції банку «Полтавабанк», Чорнухинська філія Лубенського державного Ощадного банку України № 146/053. НаселенняДинаміку змінюваності населення Чорнух демонструє нижче наведена Таблиця:
За даними перепису населення 2001 року у селищі проживали 3 141[9] особа. Рідною мовою назвали[10]:
Медицина, освіта і культураУ Чорнухах функціонують районні центральна лікарня та поліклініка. .jpg) З огляду на розміри Чорнух, єдиним навчальним закладом селища є Чорнухинська загальноосвітня школа імені Г. С. Сковороди[11], яка, втім, має понад столітню історію і сталі традиції, а її старе приміщення є також найстарішою будівлею Чорнух (1900—03). У селищі функціонує дитсадок «Берізка» (вул. Мележика, 10), який відвідують близько 120 дітей[12]. Закладами культурно-освітньої сфери в Чорнухах є кіноконцертний зал, центральна районна бібліотека для дорослих імені Г. C. Сковороди[13], районна бібліотека для дітей, дитяча музична школа. Скарбницею пам'яток історії та культури Чорнухинського краю є літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди, утворений ще в 1972 році (на 250-ліття від дня народження мислителя), що включає до свого складу відтворену меморіальну «хату батьків Сковороди». У селищі є футбольне поле, яке перебуває у непоганому стані (кінець 2000-х років). Видається районна газета «Нова праця» (періодичність виходу — двічі на тиждень). У Чорнухах встановлено рад пам'ятників і пам'ятних знаків — за СРСР: Григорію Сковороді (1972), партизанці Л. Бугорській (1989), декілька братських могил воїнів ВВв; за незалежності України — на честь воїнів-інтернаціоналістів Чорнухинщини, курган з меморіальним хрестом у пам'ять про жертв політичних репресій і голодоморів, Курган козацької слави. Об'єкти культурної спадщиниВ Чорнухах збереглося декілька цінних але, на жаль, маловідомих історичних будівель:
Персоналії
Галерея
Див. також
Виноски
Джерела та література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
_%D1%84%D1%96%D0%BB%D0%BE%D1%81%D0%BE%D1%84%D0%B0_%D1%96_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D1%82%D0%B0_%D0%93.%D0%A1.%D0%A1%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8_2.jpg)
