|
Лазірки
Лазі́рки — село в Україні, у Новооржицькій селищній громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 2098 осіб. До 2020 року адміністративний центр Лазірківської сільської ради, нині центр Лазірківського старостинського округу[1]. ГеографіяСело Лазірки розташоване за 179 км від обласного центру та 35 км від районного центру, на берегах річки Сліпорід. Вище за течією на відстані 1 км розташовані села Павлівщина та Сімаки, нижче за течією примикає село Максимівщина. Селом течуть пересихаючі струмки із загатами. Через село пролягає залізниця, станція Лазірки. НаселенняЗа даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 2816 осіб[6], у 2021 році — 2098 осіб[1].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним[6]:
ІсторіяСело засноване у XVII столітті. Перебувало у складі Яблунівської (1723—1743 — до Пирятинської) сотні Лубенського, у 1649—1958 — Кропивнянського полків. Універсалами 1710 та 1712 років гетьмана Івана Скоропадського Лазірки були віддані «до ласки войскової» у володіння Петрові Троцькому, синові лубенського полкового писаря Максима Троцького. За Генеральним слідством Лубенського полку у 1729—1930 роках в Лазірках Пирятинської сотні налічувалося 33 домогосподарства. В селі мешкали виборні козаки, підпомічники, підсусідки, посполиті, частина яких перебувала у залежності від Троцьких. З 1781 року Лазірки входили до складу Лубенського повіту Київського намісництва, з 1796 року — Малоросійської, з 1802 року — Полтавської губернії. За період з 1787 до 1859 роки населення Лазірок зросло з 486 до 925 осіб. У 1863 році діяли селітряний завод, відбувалося 2 ярмарки. Дерев'яна церква. У 1874 році відкрито земську школу. У 1900 році налічувалось 170 домогосподарств та 956 жителів. У 1901 році відкритий винокурний завод К. І. Величка. Тричі на рік відбувалися ярмарки. Діяли лікарня, пошта, телефонна станція, прокатні сільськогосподарські пункти. У 1903 році відкрита однойменна залізнична станція. У січні 1918 року в селі проголошено радянську владу. З 1923 року Лазірки в складі Тарандинцівського району Лубенської округи. Населення складало 1529 осіб. У 1929 році, під час примусової колективізації, створено ТСОЗ «Незаможник», а у 1930 році — на його базі колгосп «Ударник Сталіна», через рік це господарство було поділено на декілька. Після укрупнення у 1932 залишилося три колгоспи: «Незаможник» (пізніше «Прапор комунізму»), «Перемога» (згодом імені Г. В. Орловського), «Новий шлях». У 1934 році створений четвертий колгосп — імені Г. М. Димитрова. У 1934 році в Лазірках організовано МТС. У 1931—1934 роках Лазірки входили до Лубенського району, у січні 1935 року Лазірки — адміністративний центр Лазірківського району, налічувалось 1507 осіб (1939). Під час німецької окупації окупантами розстріляно 9 осіб та вивезли на примусові роботи до Німеччини 226 осіб. У 1950 році всі домогосподарства Лазірок були об'єднані в один колгосп імені Г. М. Димитрова. У 1962 році Лазірківський район був об'єднаний з Лубенським районом. З 1965 року Лазірки в складі Оржицького району. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Новооржицької селищної громади[7]. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Оржицького району, село увійшло до складу новоутвореного Лубенського району[8]. ПолітикаПарламентські вибори, 2019На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонували окремі виборчі дільниці № 530669 та № 530670, розташовані у приміщеннях гуртожитку ПТУ-46 і будинку культури відповідно.
Економіка
Об'єкти соціальної сфери
Пам'ятники
Відомі люди
Примітки
Джерела
Посилання
 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лазірки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
