Село Золотухи знаходиться на лівому березі річки Оржиця, вище за течією на відстані 5 км розташоване село Савинці, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Маяківка, на протилежному березі — село Денисівка.
Історія
Перша письмова згадка датується 1620 роком, населений пункт згадується як хутір.
Село засноване в першій половині XVII століття і належало Переяславському староству.
Першим поселенцем був якийсь Золотар, тому і село стало зватися Золотухи.
Спочатку це був хутір князя Вишневецького, а в 1654 році — село Яблунівської сотні Лубенського полку.
1730 року в Золотухах було вже 36 дворів, а через півсотні літ стало 152 хати козаків і посполитих. Частина їх була в залежності від колезького радника О.Туманського. 1774 року в селі була побудована Михайлівська церква, а в 1876 році на її місці було зведено нову.
За переказами старожилів школа почала працювати в 1875—1877 рр. До того часу освіту одержували у дяка. Школа в селі вперше згадується в друкованих матеріалах 1901 року, як земська школа.
В 1929 році створено колективне господарство «Червоний шлях» в нього ввійшло 17 господарств, а восени цього року прийнято ще 10 господарств. В 1930—1931 рр майже всі селяни об'єднались в колгосп «Червоний шлях». Першим головою колгоспу був Реута Павло Якович.
Напередодні Великої Вітчизняної війни в селі Золотухи була семирічна школа, поштове відділення зв'язку, колгоспний родильний будинок, сільський клуб у бувшому церковному приміщенні (церква припинила існування в 1933 році). В часи фашистської окупації (17.09.1941-20.09.1943) німці розстріляли 9 золотухівчан, 105 вивезли в Німеччину, 121 житель не повернувся з війни.
В післявоєнні роки в господарстві проводилось широке будівництво господарських, житлових і культурно-побутових приміщень. Всього побудовано 7 корівників і телятників, 12 свинарників, 7 складських приміщень, 32 жилих будинки, будинок культури, приміщення сільмагу, їдальню, пекарню, баню, механічну майстерню, дитячі ясла, медичний пункт, нафтосклад, механізовану кормокухню і водонапірні башти з насосними станціями, прокладено 12 км водопроводу, побудовано електростанцію, стайню[2].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Оржицької селищної громади[3].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Оржицького району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району[4].
