Куріньська сотня

Курінська сотня
Сотенний герб Курінської сотні на печатці Ймовірний вигляд прапора Курінської сотні
Основні дані
Полк: 1648—1649 — Лубенський
1649—1658 — Кропивнянський
1658—1661 — Іркліївський
1757—1782 — Лубенський
Утворена: 1649; вдруге у 1757
Ліквідована: 1661; вдруге у 1781
Населені пункти
Центр: містечко Курінька
Кількість містечок: 1[1]
Кількість слобід: 1 [1]: Красногірського монастиря
Кількість сіл: 7 [1]:Скибинці, Нетратівка, Піски, Сухоносівка, Мокіївка, Луговики, Нехристівка.
Кількість хуторів: 15 [1]
Сотенна влада
Сотники
(1649) Тиміш
(?-1652-?) Лисовець Андрій
(1757-1780-?) Степанов Іван
(?-1781-1782) Огронович Степан Корнійович

Курінська сотня — адміністративно-територіальна одиниця Коропивнянського (1649—1658), потім Ірклівського (1658—1661), а згодом Лубенського (1757—1782) полків.

Адміністративним центром було містечко Курінька. Існувала в 1648—1661 та 1757—1781 роках.

У тодішньому написанні назва сотні — Курінська, відповідно до вимог сучасного правопису — Куріньківська.

Коротка історія сотні

  • Землі майбутньої Курінської сотні входили до складу володінь Яреми Вишневецького. Майбутній центр сотні Курінька вперше згадується у документах під 1618 роком. У 1647 році в Курінці та її підварках було 285 домогосподарств.
  • У 1649 році мала 89 козаків. 16 жовтня того року як бойова і адміністративна одиниця увійшла до складу Кропивнянського полку.

Символіка

Зберіглася печатка із геробом Курінської сотні|. Прапор Курінської сотні не зберігся, але згідно опису прапора, проект якого було зроблено І. Кулябкою, він був подібним до знамена Сенчанської сотні.

Сотенний устрій

Сотники

  • Тиміш(1649)
  • Лисовець Андрій(?-1652.02. -?)
  • Степанов Іван (Страховський Іван Андрійович) (24.07.1757-1780-?)
  • Огронович Степан Корнійович(?-1781-1782)[2].

Городові отамани

  • Зощенко Ілля(1696)
  • Плята Федір(?-1762-?)
  • Кричевський Іван(1775—1782)[3]

Сотенні осавули

  • Галушка Гордій(?-1762-?)
  • Гирман Іван(1771-1780-?)
  • Бойченко Микола Маркович(1773-1780-?)[4]

Хорунжі

  • Ільченко Гарвило(?-1762-?)
  • Бойченко Микола Маркович(1767—1774)
  • Савченко Омельян(1773-1780-?)[4]

Сотенні писарі

  • Бутович Захар(?-1762-?)
  • Загреба Василь Андрійович(?-1766-1768-?)
  • Киричевський Іван(1766—1775)[4].

Територія

Сотня займала територію південно-західної частини нинішнього Чорнухинського району Полтавської області. На півночі і сході сотня межувала з Чорнуською сотнею, на півдні із Снітинською сотнею, на заході із 2-ю Пирятинською сотнею Лубенського полку. Природнею межею сотні на півдні була річка Удай. [5].

Опис Курінської сотні

За описом Київського намісництва 1781 року наявні наступні дані про кількість сіл та населення Курінської сотні (за новоствореними повітами) напередодні ліквідації[6]:

Населені пункти
Курінської сотні
[1] 		Дворян і шляхетства
 Різночинців
 Духовенства
 Церковників
 Греків
 Хат Всього
козаків виборних козаків підпомічників міщан посполитих коронних, в тому числі рангових посполитих власницьких, різночинських і козацьких підсусідків хат за останньою
1764 року ревізії душ
Відійшли до Лубенського повіту (Київського намісництва):
містечко Курінька 2 8 1 — — 88 101 — 22 312 101 —
селище Скибинці — — — — — 26 4 — — 9 39 —
селище Нетратівка — 1 — — — 11 1 — — 12 24 —
село Піски 1 — 1 — — 57 48 — — 28 133 —
слобода Красногірського монастиря — — — — — — — — — 6 6 —
село Сухоносівка — 1 1 1 — 40 19 — — 93 152 —
село Мокіївка 1 2 1 — — 69 21 — — 25 115 —
1. хутір Слюзівщина — — — — — — — — — 3 3 —
2. хутір осавула полкового Христича — — — — — — — — — 1 1 —
3. хутір осавула полкового Савицького — — — — — — — — — 1 1 —
4. хутір військового товариша Христича — — — — — — — — — 3 3 —
5. хутір генерал-майора Хорвата — — — — — — — — — 1 1 —
6. хутір козака Зѣнчика — — — — — — — — — 1 1 —
7. хутір Корнѣйовичий — — — — — — — — — 3 3 —
8. хутір хорунжого полкового Максимовича — — — — — — — — — 2 2 —
9. хутір сотника Стефаненова 1 — — — — — — — — 2 2 —
10. хутір гвардії капітана Теплова — — — — — — — — — 1 1 —
11. хутір козака Юрченка — — — — — — — — — 1 1 —
12. хутір військового товариша Самойловича — — — — — — — — — 1 1 —
13. хутір Човнівський (майбутнє село Пацали?) — — — — — — — — — 3 3 —
14. хутір посполитого осавула полкового Савицького — Дристуненка — — — — — — — — — 1 1 —
15. хутір Колотівщина — — — — — — — — — 1 1 —
Разом у частині сотні Курінської 5 12 4 1 — 291 194 — 22 299 806 2038
Відійшли до Пирятинського повіту (Київського намісництва):
село Луговики 2 3 1 — — 84 38 — — 128 250 —
село Нехристівка 3 2 1 — — 8 6 — — 80 94 —
Разом у частині сотні Курінської 5 5 2 — — 92 44 — — 208 344 894
Всього у сотні Курінській 10 17 6 1 — 383 238 — 22 507 1150 2932

Господарство

Основу господарства складало рільництво. Основні с/г культури — жито, овес, ячмінь, гречка, просо, зрідка — пшениця. Із технічних культур був поширений тютюн. Яків Маркович мав у Сухоносівці великий фруктовий сад, де вирощували яблуні, груші, волоські горіхи, сливи, виноград. У Куріньці, Пісках, Нетратівці і Скибинцях були водяні млини на річці Удай, у Луговиках — млини на річці Многа. так, у 1666 р. в Куріньці було 6 міщанських млинів(були також козацькі, але їх в реєстр не вносили). Важливе місце займало рибальство і бджільництво. Наприклад, за 1767 рік сім'я козака Корнія Назаренка із Скибинців виловила риби з річки Удай на суму 15 рублів.

Релігійне життя

У селах і містечку, що входили до складу сотні, було 6 церков:

Курінька — Воскресенська

Луговики — Успенська

Мокіївка — Миколаївська

Піски — Михайлівська

Нехристівка —Свято-Троїцька

Сухоносівка — Параскевинська[7]

Після відновлення сотні у 1757 році в її межах опинився Свято-Троїцький Красногірський Чорнуський монастир, який мав дві церкви — Свято-Троїцьку та Різдва Іоанна Предтечі(трапезна)[8].

Відомі особи, пов'язані з Курінською сотнею

  • Петрановський Яків — уродженець Куріньки, випускник Києво-Могилянської академії. Працював у Київській духовній консисторії.
  • Клим Піщанський — значковий товариш Лубенського полку, житель села Піски.
  • Іван Колот(Колотовський — Самойлович) — значковий товариш Лубенського полку, уродженець і житель с. Сухоносівка.
  • Савицький Степан — володів селом Луговики, де після його смерті проживала вдова з дітьми. У подальшому маєтності в Луговиках належали нащадкам С.Савицького до 1917 року.
  • Маркович Яків — володів селом Сухоносівка, про перебування в якому залишив багато записів у своєму щоденнику.

Можливо:

  • Мокієвський Іван(1718—1747 рр.) — випускник і викладач Києво-Могилянської академії. Ймовірно народився у селі Мокиївка.

Примітки

  1. ↑ а б в г д За описом Київського намісництва у 1781 р.
  2. ↑ Кривошея В. Урядова старшина Гетьманщини. Енциклопедія– К.: «Стилос», 2010. — С.135.
  3. ↑ Там само
  4. ↑ а б в Там само.
  5. ↑ Описи Київського Намісництва 70-80 років XVIII ст.-К.1989. — С.120
  6. ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 13,119-120
  7. ↑ Прокоп'юк О. Б. Київська митрополія: топографія посвят. — К., 2012. — С.122-124.
  8. ↑ Там само. — С.164.

Джерела

  • Дневник генерального подскарбия Якова Марковича. Ч. 1—3. К., 1893—97.
  • Жерела до історії України-Руси, т. 22. К.—Львів, 1913.
  • Кривошея В. Урядова старшина Гетьманщини. Енциклопедія / В. В. Кривошея — К.: «Стилос», 2010. — 792 с.
  • Маркович Я. Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Марковича, т. 1—2. М., 1859.
  • Модзалевський В. Л. Очерки по истории Лохвицкой, Сенчанской, Чорнуской, Куренской и Варвинской сотен, вошедших в состав Лохвицкого уезда. Лохвицкий истор. сборник. К., 1906.
  • Описи Київського намісництва 70—80-х років XVIII ст. / Упорядник Г. Болотовата. — Київ, 1989. — 392 с.
  • Прокоп'юк О. Б. Київська митрополія: топографія посвят. Реконструкція реєстру храмів за відомостями про церковнослужителів (1780—1783). — К.: ДП "НВЦ «Пріоритети», 2012. — 208 с.
  • Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. — Дніпропетровськ, 2007. — С. 162-163.