Протягом 1956—1964 років у селі було збудовано 147 житлових будинків[5].
У 1965 році село у складі Виноградарської сільради перейшло в підпорядкування від Біляївського до Роздільнянського району[6].
На 1 травня1967 року у селі знаходився господарський центр колгоспу імені Леніна[7]. Був кар'єр з видобування каміння-ракушняка, лісопильня. Працювала середня школа, бібліотека та клуб[5].
12 вересня 1967 року до складу Виноградаря увійшло колишнє селище Карпове та село Новоселівка.
У період 1967—1977 років у селі побудовано шкільний інтернат на 50 ліжок, 20 житлових будинків, двоповерховий будинок для вчителів, 80 індивідуальних будинків для колгоспників[2].
В 1975 році, в день 30-річчя перемоги над нацизмом, у горіховому сквері села відкрито монумент загиблим воїнам-односельчанам[2].
У селі станом на 1978 рік працювала школа, де працювало 26 вчителів та навчалося 360 учнів. Був клуб з залом на 120 місць, бібліотека з книжковим фондом у 3720 примірників, літній театр на 240 місць; фельдшерсько-акушерський пункт з зуболікарським кабінетом, ясла-садок на 70 місць, шість магазинів, відділення зв'язку, буфет, колгоспна столова, ощадна каса, комплексний приймальний пункт райпобуткомбінату[2].
4 квітня 1997 року почав діяти храм Святого Димитрія СолунськогоУПЦ (МП). Храм був перебудований з будівлі колишнього магазину. До цього періоду храм у селі був відсутній[8].
У рамках декомунізації у селі була перейменована вулиця Ватутіна, нова назва – Залізнична[9].
У 1967 році у селі мешкало 1287 осіб[5]. У 1978 році у селі нараховувалось 516 подвір'їв та 1388 осіб[2]. Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1614 осіб, з яких 731 чоловік та 883 жінки.[10]
↑ абвгдеИстория городов и сел Украинской ССР: в двадцати шести томах. Одесская область / Ред. кол. тому: Чередниченко А. П. (председатель редколлении), Бачинский А. Д., Боровой С. Я., Ващенко В. П., Вольский С. А., Захаров Г. П., Зленко Г. Д., Иванов Р. В. (заместитель председателя редколлегии), Ивахнюк П. П., Карышковский П. О., Коновалов В. Г., Лункин Г. М., Мазуренко И. Д., Першина 3. В., Раковский М. Е., Ревякин А. М., Рубин М. А., Рядченко И. И., Сабадырев И. Л., Удалов В. З., Хиони И. А., Цевух В. С. (ответственный секретарь редколлегии), Цымбал Е. И., Якупов Н. М. – Киев: Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии АН УССР, 1978. – 865 с. — С. 672.(рос.)
↑Національна Книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Одеська область. Частина I. Редакційна колегія (співголови — М. Д. Сердюк і М. Л. Скорик), автори-упорядники Л. І. Білоусова (керівник), М. Г. Батуріна, А. Є. Бух, О. В. Мартиненко, Г. М. Паніван. — Одеса: Астропринт, 2008. — С. 858