Бєлашова Катерина Федорівна

Бєлашова Катерина Федорівна
рос. Белашова Екатерина Фёдоровна
Народилася	19 листопада (2 грудня) 1906  Санкт-Петербург, Російська імперія
Померла	9 травня 1971(1971-05-09)[1] (64 роки)  Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР
Діяльність	скульпторка, викладачка
Alma mater	Ленінградське художнє училище імені Володимира Сєрова^d (1924) і Вищий художньо-технічний інститут (1930)
Вчителі	Лішев Всеволод Всеволодович^d, Бах Роберт Романович, Матвєєв Олександр Терентійович і Симонов Василь Левович^d
Відомі учні	Укадер Юлія Анатоліївна, Мінькова Ольга Денисівна, Сакович Ірина Валер'янівна, Штеренштейн Луїза Йосипівна і Якунін Іван Васильович
Заклад	Московський інститут прикладного та декоративного мистецтва^d і Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова
Членство	СХ СРСР
Партія	ВКП(б)
У шлюбі з	Бєлашов Михайло Гаврилович^d
Діти	Бєлашов Олександр Михайлович^d
Нагороди

Катерина Федорівна Бєлашо́ва (дошлюбне прізвище — Алексєєва; рос. Екатерина Фёдоровна Белашова; 2 грудня 1906, Санкт-Петербург — 9 травня 1971, Москва) — російський радянський скульптор і педагог; член Спілки художників СРСР з 1933 року (її секретар у 1957—1968 роках та перший секретар у 1968—1971 роках); член-кореспондент Академії мистецтв СРСР з 1964 року. Дружина скульптора Михайла Бєлашова, мати скульптора Олександра Бєлашова.

Біографія

Народилася 19 листопада [2 грудня] 1906(19061202) року в місті Санкт-Петербурзі (нині Російська Федерація). Протягом 1916—1924 років мешкала і навчалася в школі в селі Торошковичах (нині Ленінградська область). У 1923—1924 роках навчалася в Ленінградському художньо-промисловому технікумі у Всеволода Лішева; у 1926—1930 роках продовжила навчання у Вищому художньо-технічному інституті у Роберта Баха, Олександра Матвєєва, Василя Симонова. Дипломна робота — проєкт пам'ятника Михайлу Фрунзе. У 1930—1932 займалася в аспірантурі Інституту пролетарського зображувального мистецтва у Олександра Матвєєва[2][3].

З 1933 року — у Москві. Протягом 1933—1937 років викладала у Студії підвищення кваліфікації скульпторів імені Миколи Андрєєва[4]. Під час німецько-радянської війни у 1941—1942 роках мешкала у Свердловську, де працювала у військовому госпіталі. У квітні 1942 року повернулася до Москви[2], де протягом 1942—1952 років викладала на кафедрі скульптури у Московському інституті прикладного та декоративного мистецтва (доцент з 1947 року; професор з 1952 року[2]) та протягом 1952—1965 років — у Московському художньо-промисловому училищі[4]. Серед учнів: Ольга Мінькова, Ірина Сакович, Юлія Укадер, Луїза Штеренштейн, Іван Якунін.

Член ВКП(б) з 1945 року. У 1947—1949 роках — депутат Московської міської ради депутатів трудящих. У 1948 році в Парижі була делегатом Антифашистського комітету радянських жінок. 1960 року з групою художників відвідала Італію, Угорську Народну Республіку[2]. 26 червня 1964 року в Москві виступала з промовою на відкритті ювілейної художньої виставки, присвяченої 150-річчю з дня народження Тараса Шевченка[5]. У 1971 році була делегатом XXIV з'їзду КПРС[2].

Протягом 1965—1971 років мешкала в Москві в будинку на Петровсько-Разумовській алеї, № 8[6]. Померла у Москві 9 травня 1971 року. Похована у Москві на Новодівичому цвинтарі[6] (ділянка № 7).

Творчість

Працювала переважно у галузі станкової скульптури, а також монументальної та монументально-декоративної скульптури. Серед робіт:

Станкова скульптура

• «Чоловічий портрет» (1934, гіпс, Державний Російський музей[4]);
• «Володимир Ленін юнак» (1938, теракота, Ульяновський обласний художній музей[3]);
• «Зіна» (1939, бронза);
• «Микола Добролюбов» (1942, гіпс; 1965, бронза);
• «Нескорена» (1943, гіпс, Новосибірський державний художній музей; 1957, бронза, Третьяковська галерея[4]);
• «Старий» (1944, гіпс; 1960, бронза, Третьяковська галерея);
• «Партизан» (1944, гіпс; 1965, бронза);
• «Ранок» (1945, гіпс, Латвійський національний художній музей[3]);
• «Антон Чехов» (1947, гіпс);
• «Дівчинка, яка лежить» (1947, гіпс; 1958, бронза, Національний музей «Київська картинна галерея»);
• «Зоя» (1948, гіпс; 1965, мармур);
• «Дівчинка, що надягає вінок» (1949, гіпс, фігура для фонтану);
• «Школярки» (1950, гіпс);
• «Донька» (1954, гіпс, Сімферопольський художній музей);
• «Мріяння» (1955, гіпс; 1958, мармур, Третьяковська галерея);
• «Боєць» (1957, бронза);
• «Олександр Пушкін» (1957, бронза, Державний музей О. С. Пушкіна[7]; 1962, бронза);
• «Надія Крупська» (1959, бронза, Самарський обласний художній музей; 1966, мармур);
• триптих «Цього забувати не можна» (1960, мармур, Донецький обласний художній музей[4]);
• «Ліда» (1961, мармур, Третьяковська галерея);
• «Олександр Пушкін 1837 рік» (1964, гіпс, Звенигородський історико-архітектурний і художній музей; 1966, бронза);
• «Моя дорога» (1964, гіпс; 1966, бронза, Третьяковська галерея[4]);
• «Пробудження» (1967, мармур, Пермська державна художня галерея)
• «Шопен» (1968, бронза, Музей Шопена у Варшаві; 1969, мармур).

Монументальні роботи:

пам'ятники

• Віктору Хользунову у Волгограді (1940, бронза, у співавторстві з Михайлом Бєлашовим[3], архітектор Василь Шалашов 48°42′6.8″ пн. ш. 44°31′4.5″ сх. д.);
• Сергію Спасокукоцькому у Москві на Ленінському проспекті, № 8—10 у саду перед будівлею Міської лікарні № 1 імені Миколи Пирогова (1947, бронза, граніт, спільно з Всеволодом Лішевим)[8][2];
• Олександру Пушкіну в Пушкінських Горах Псковської області (1959, бронза, граніт);
• Костянтину Треньову у Сімферополі (1960, бронза, кримський діорит 44.94620° пн. ш. 34.09827° сх. д. / 44.94620; 34.09827);
• Композиція «Скорботна мати» в місті Ачинську Красноярського краю (1965);
• Олександру Пушкіну в Москві на Бауманській вулиці біля будівлі школи № 353 (31 жовтня 1967, бронзове погруддя встановлене на високому чотиригранному гранітному п'єдесталі, архітектор Ю. О. Соколова)[9];
• Надії Крупській у Москві на Сретенському бульварі (встановлений 1 червня 1976 року, співавтор Олександр Бєлашов, архітектор Всеволод Воскресенський[10][7]).

Також авторка пам'ятників Олександру Пушкіну на Кіпрі, в Аддис-Абебі (Ефіопія); Фредеріку Шопену в місті Желязовій Волі (Польща)[2].

Пам'ятник Віктору Хользунову.	Пам'ятник Олександру Пушкіну.	Пам'ятник Костянтину Треньову.	Пам'ятник Надії Крупській.

надгробки на могилах

• художника Костянтина Юона на ділянці № 4 Новодівочого цвинтаря Москви (1959, камінь, архітектор Лев Холмянський)[2];
• скульпторки Ганни Голубкіної у Зарайську (1961, бронза, камінь)[2];
• оперної співачки Зої Лодій на Новодівичому цвинтарі Москви (1961, мармур, архітектор Лев Холмянський)[2];
• актора та режисера Олексія Попова на ділянці № 8 Новодівочого цвинтаря Москви (1965, камінь, архітектор Всеволод Воскресенський)[2];
• акторки Олександри Яблочкіної на ділянці № 3 Новодівочого цвинтаря Москви (1966, мармур, архітектор Всеволод Воскресенський)[2];
• художника Сергія Герасимова на ділянці № 6 Новодівочого цвинтаря Москви (1967, бронза, граніт, архітектор Всеволод Воскресенський)[2].

проєкти

• пам'ятника Василю Чапаєву (1930, гіпс, спільно з Михайлом Бєлашовим);
• композиції для входу на територію Палацу Рад у Москві (початок 1930-х, гіпс, спільно з Михайлом Бєлашовим);
• пам'ятника Герою Радянського Союзу льотчику Анатолію Сєрову (1941, гіпс);
• фрагмент «Скорбота» до композиції «Пам'яті жертв фашизму» (1945—1948, гіпс)[3];
• пам'ятника Олександру Пушкіну на місці дуелі на Чорній річці (1962, гіпс, архітектор Всеволод Воскресенський)[2].

Очолювала групу ленінградських скульпторів, які брали участь у Міжнародному конкурсі на проєкт пам'ятника Тарасу Шевченку в Харкові (1930)[5].

Автока меморіальних дощок Олександрі Яблочкіній, Надії Крупській, Ганні Голубкіній у Москві (1957, мармур, граніт), Костянтину Юону в Москві (1961, бронза).

Брала участь у виставках з 1930 року, зокрема:

• «XV років РСЧА» (1933)4
• молодих художників-початківців Москви (1934);
• московських скульпторів (1937);
• «Молоді художники РРФСР» (1941);
• «Велика Вітчизняна війна» (1943);
• Всесоюзних художніх виставках (1945—1947, 1949, 1950, 1954, 1955, 1957, 1958, 1961, 1965);
• «50 років першої російської революції» (1956);
• «Москва соціалістична у творах московських художників» (1957);
• «Радянська Росія» (1960).

Персональні виставки її робіт відбулися у Москві у 1945, 1956 і 1966 роках[3].

Відзнаки[2]

• Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (6 червня 1945);
• Срібна медаль Академії мистецтв СРСР (1958; за скульптуру «Мріяння»);
• Орден Трудового Червоного Прапора (7 березня 1960);
• Заслужений художник РРФСР (23 вересня 1961);
• Народний художник СРСР (12 квітня 1963);
• Орден Леніна (1966);
• Державна премія СРСР (1967; за серію скульптур «Мріяння», «Надія Костянтинівна Крупська», «Олександр Сергійович Пушкін»).

Вшанування

В Москві, на будинку на Петровсько-Разумовській алеї, № 8, в якому мешкала скульпторка, встановлена меморіальна дошка[6].

Примітки

1. The Fine Art Archive — 2003.
   d:Track:Q10855166
2. Главное о Екатерине Белашовой. / Объединение московских скульпторов. (рос.)
3. Художники народов СССР, 1970, с. 334, Т. 1.
4. Искусство стран и народов мира, 1971, с. 643, Т. 3.
5. Шевченківський словник, 1976, с. 65, Т. 1.
6. Москва. Энциклопедия, 1980, с. 132.
7. Популярная художественная энциклопедия, 1986, с. 87, Т. А—М.
8. Скульптурные памятники Москвы, 1983, с. 212, Памятник Спасокукоцкому С. И..
9. Скульптурные памятники Москвы, 1983, с. 253, Памятники Пушкину А. С..
10. Скульптурные памятники Москвы, 1983, с. 58, Памятники Крупской Н. К..

Література

• Белашова Екатерина Федоровна // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Белашова (Алексеева-Белашова), Екатерина Федорона // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1970. — Т. 1 (Аавик—Бойко). — С. 334. (рос.);
• Белашова, Екатерина Фёдорона // Искусство стран и народов мира. Краткая художествення энциклопедия. — Москва : «Советская энциклопедия», 1971. — Т. 3 (Молд. ССР — РСФСР). — С. 643. (рос.);
• Бєлашова (Алексєєва-Бєлашова) Катерина Федорівна // Шевченківський словник / Є. П. Кирилюк. — Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук УРСР. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1976. — Т. 1. — С. 65.;
• Бєлашова Катерина Федорівна // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с.;
• Белашова Екатерина Фёдорона // Москва. Энциклопедия. — Москва : «Советская энциклопедия», 1980. — С. 71. (рос.);
• Кожевников Р. Ф.. Скульптурные памятники Москвы. — Москва : Московский рабочий, 1983. — 320 с. (рос.);
• Белашова (Алексеева-Белашова) Екатерина Фёдорона // Популярная художественная энциклопедия / В. М. Полевой. — Москва : Советская энциклопедия, 1986. — Т. А—М. — С. 87. (рос.)

Біографії   Скульптура   Освіта   СРСР