Мінькова Ольга Денисівна

Мінькова Ольга Денисівна
Народилася	5 серпня 1923(1923-08-05)  Пішпек, Джетисуйська область, Туркестанська АРСР, РСФРР, СРСР
Померла	12 травня 2006(2006-05-12) (82 роки)  Севастополь, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульпторка
Alma mater	Московський архітектурний інститут (1947) і Московський інститут прикладного та декоративного мистецтва^d (1951)
Вчителі	Бєлашова Катерина Федорівна і Ланге Борис Миколайович^d
Членство	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Кошкін Костянтин Гаврилович
Нагороди

Ольга Денисівна Мінько́ва (5 серпня 1923, Пішпек — 12 травня 2006, Севастополь) — українська скульпторка; член Спілки радянських художників України з 1955 року. Дружина скульптора Костянтина Кошкіна.

Біографія

Народилася 5 серпня 1923 у місті Пішпеку (нині Бішкек, Киргизстан). 1947 року закінчила Московський архітектурний інститут; 1951 року — Московський інститут прикладного та декоративного мистецтва, де навчалася у Катерини Бєлашової, Бориса Ланге.

Після здобуття фахової освіти працювала у Киргизькій РСР у Художньому фонді міста Фрунзе; протягом 1960—1966 років — на Кримському художньо-виробничому комбінаті у Сімферополі; у 1966—1975 роках — у Севастополі. Мешкала у Севастоплі в будинку на вулиці Лізи Чайкіної, № 87 та у будинку на проспекті Жовтневої революції, № 32, квартира № 111[1]. Померла у Севастополі 12 травня 2006 року.

Творчість

Працювала в галузях станкової, декоративної та монументальної скульптури. Створювала скульптурні портрети сучасників, тематичні монументи, пам'ятники, тематичні композиції у реалістичній манері, скульптури малих форм, керамічні тарелі, медальйони, прикраси. Використовувала гіпс, дерево, шамот, кераміку, теракоту, мармур, мідь, алюміній, бетон. Серед робіт:

станкова скульптура

• «Майбутня вчителька» (1951);
• «Юність» (1954);
• «Киргизький хлопчик» (1955);
• «Поет Аали Токомбаєв» (1957);
• «Катерина» (1961);
• «Професор Надія Азарова» (1964);
• «Розлука» (1972);
• «Захисник Севастополя» (1983);
• «Скорбота» (1984);
• «Рибалка» (1988);

декоративна пластика

• декоративні торшери для Фрунзенського театру опери та балету (1953);
• «Севастопольські маки» (1989);
• керамічний підсвічник «Білочка» (1996);
• набір декоративних тарелей «Квіти» (1997);
• плакетка «Материнство» (1998);

інше

• сережки «Смарагдові» (1998).

Деякі роботи зберігаються у Севастопольському, Сімферопольському художніх музеях.

Пам'ят­ники

• погруддя двічі Героя Соціалістичної Праці Хайтахуна Таширова у місті Оші Киргизької РСР (1956);
• Олександру Пушкіну в Гурзуфі (1962);
• монумент «Скорботна мати з дитиною» у селі Красному Маці Бахчисарайського району (1967);
• Миколі Миклухо-Маклаю у Севастополі (1971);
• Василю Блюхеру у Севастополі (1973);
• генералу Івану Петрову в Інкермані (1989).

Олександру Пушкіну	«Скорботна мати з дитиною»	Миколі Миклухо-Маклаю	Василю Блюхеру

Брала участь у республіканських виставках з 1951 року, всесоюзних — з 1957 року, зарубіжних — з 1956 року. Персональна виставка відбулася у Севастополі у 1998 році.

Відзнаки

• Орден «Знак Пошани» (1958)[1];
• Грамота Президії Верховної Ради Киргизької РСР.

Примітки

1. Минькова Ольга Денисівна / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 417.

Література

• Минькова Ольга Денисівна // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 304.;
• Р. Д. Бащенко, М. І. Гаврилюк. Мінькова Ольга Денисівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. — Т. 21 : Мікро — Моя. — 712 с. — ISBN 978-966-02-9001-3.

Біографії   Скульптура   Севастополь