Ленінський проспект є другою за шириною вулицею Москви — після Ленінградського проспекту. Його ширина коливається від 108 до 120 метрів.
Ленінський проспект — єдина в Москві радіальна магістраль, що не змінює назву по всій протяжності від Садового кільця до МКАД. Завдяки цьому Ленінський проспект тривалий час був найдовшою вулицею Москви, але 1985 року після включення до складу Москви району Бутове втратив цей статус на користь Варшавського шосе, що має в Бутовому довгу замкадну ділянку.
Походження назви
Проспект названо за рішенням Мосради від 13 грудня 1957 у зв'язку з 40-річчям Великої Жовтневої соціалістичної революції у пам'ять її вождя В. І. Ульянова (Леніна)[1]. До його складу увійшли: Велика Калузька вулиця (від Калузької пл. до Калузької застави), частина Калузького шосе (від Калузької застави до Ломоносівського проспекту) й частина Київського шосе (від Ломоносівського проспекту до тодішньої межі міста). Після розширення Москви в серпні 1960, назва Ленінський проспект була розповсюджена на Київське шосе в межах МКАД.
У 1960-ті — 1970-ті роки вулиці, що примикають до проспекту, отримали назву на честь рідних та близьких вождя: його брата (Дмитра Ульянова), сестри (Марії Ульянової), дружини (Крупської), й особистого секретаря (Фотієвої).
Історія
Наприкінці 1930-их років від Калузького шосе трасою сучасного Ленінського проспекту пройшла дорога до аеропорту Внуково, пізніше названа Київським шосе. Ділянка проспекту від Калузької застави до Ломоносівського проспекту реконструйована 1957 року, від Ломоносівського проспекту до вул. Кравченка — у 1959, від вул. Кравченка до вул. Лобачевського — у 1966, від вул. Лобачевського до вул. Миклухо-Маклая — у 1969, від вул. Миклухо-Маклая до МКАД — у 2001. У 1962 було зведено транспортну розв'язку на пл. Гагаріна (реконструйована 2001 у зв'язку з будівництвом Третього Транспортного кільця), у 2001 — розв'язка з проспектом Вернадського й вул. Островитянова, а також із Теплостанським проїздом.
У 60-70-их роках XX століття на Ленінський проспект виводили робітників та службовців Москви для масової зустрічі делегацій дружніх соціалістичних країн і країн, що розвиваються, що направлялись з аеропорту Внуково до Кремля.
Визначні будівлі й споруди
Непарною стороною:
№ 3-5 — Житловий будинок з крамницею «Подарунки» (1966, арх. Я. Б. Білопольський)
№ 9 — Державний комітет РФ зі стандартизації й метрології (1966—1967, арх. Я. Б. Білопольський)
№ 11 — Житловий будинок (1940—1949, арх. І. В. Жолтовський). У 1950 році, за створення цього будинку архітекторам И. Жолтовському, Г. Захарову та 3. Чернишовій було вручено Сталінську премію.
№ 13 — Житловий будинок для співробітників Академії Наук СРСР (1938—1939, арх. О. В. Щусєв)
№ 17 — Шкіряно-венерологічний диспансер (1912—1914, арх. О. Ф. Мейснер)
№ 19 — енергетичний інститут ім. Г. М. Кржижановського (1928—1934, арх. О. Ф. Мейснер)
№ 31 — Інститут загальної та неорганічної хімії ім. Курнакова
№ 33 — Будівля колишнього Інституту нафти (1926—1930, арх. В. Д. Кокорін)
№ 37 — Житловий будинок (1940—1941, арх. М. Г. Бархін)
№ 37а — Житловий будинок, що утворює разом з № 30 парадний в'їзд до міста (1940—1941, арх. Є. А. Левінсон, І. І. Фомін); в центрі будинку знаходиться подвійна арка, що є проїздом на вулицю Орджонікідзе
№ 6 — Московський Державний гірничий університет (колишня садиба Лопухіна) (1801—1802, арх. М. Ф. Казаков; надбудований 1859 року за проектом архітектора П. С. Кампіоні). У дворі володіння знаходиться будівля колишнього жіночого Міщанського училища (1863, архітектор О. С. Нікітін)
№ 6 — Клуб «Точка»
№ 8 корп. 1 — Міська лікарня № 1 ім. М. І. Пирогова (колишня Перша Градська — 1828—1832, арх. О. І. Бове)
№ 8 корп. 5 — Міська лікарня № 1 ім. М. І. Пирогова (колишня Голіцинська — 1796—1802, арх. М. Ф. Казаков)
№ 10 — Церква Знамення при 2-й міській лікарні (1881, архітектор І. П. Залеський)
№ 14 — Президія Російської Академії наук (Олександрійський палац) (1756, арх. П. Ієст, 1839, арх. Є. Д. Тюрін). Пам'ятка архітектури, охороняється державою.
№ 16 — Житловий будинок Нескучному саду з виходом на Пушкінську набережну Москви-ріки (для керівників Генерального штабу Міністерства оборони, КДБ та членів Президії академії наук СРСР) — зразок унікальної сталінської архітектури ансамблю історичної частини Ленінського проспекту (В.Калузька вулиця) (1939—1940 рр., стиль — Сталінський ампір, Архітектори: Д. М. Чечулін, А. Г. Мордвинов), ресторан «рос.Хижина», винний бутік «рос.Коллекция вин», аптека «36,6», салон краси «рос.16 стилистов». Об'єкт культурної спадщини — Пам'ятка історії та культури, охороняється державою. У дворі — Олександрійський палац, 1756 р. (нині — Президія РАН — Ленінський проспект, буд. 14).
№ 18 корп. 2 — Мінералогічний музей ім. Ферсмана (початок XIX ст., арх. Є. Д. Тюрин)
№ 30 — Житловий будинок, що утворює разом з № 37а парадний в'їзд до міста (1946—1950, арх. А. Є. Аркін)
1: від вулиці Гарібальді до вулиці Крупської (з розворотом на вулиці Будівельників) й від вулиці Крупської до вулиці Гарібальді (з розворотом на вулиці Кравченка)
47: від вулиці Будівельників до вулиці Кравченка й у зворотному напрямку
111: від Безіменного проїзду до вулиці Дмитра Ульянова й від вулиці Дмитра Ульянова до проїзду Апакова
113: від вулиці Гарібальді до вулиці Будівельників й від вулиці Будівельників до вулиці Гарібальді (з розворотом на вулиці Кравченка)
119: від Університетського проспекту до Ломоносівського проспекту й у зворотному напрямку
144: від вулиці 26-ти Бакинських Комісарів до Теплостанського проїзду й у зворотному напрямку
145: від вулиці Самори Машела до вулиці 26-ти Бакинських Комісарів (тільки в напрямку центра)
153: від вулиці Гарібальді до вулиці Удальцова (з розворотом на вулиці Будівельників) й від вулиці Кравченка до вулиці Гарібальді
163: від вулиці Обручева до вулиці Удальцова (тільки в напрямку центра)
196: від Безіменного проїзду до площі Гагаріна й від площі Гагаріна до проїзду Апакова
227: від проспекту Вернадського до Теплостанського проїзду й у зворотному напрямку
246: від вулиці Удальцова до вулиці Обручева й у зворотному напрямку
272: від проспекту Вернадського до МКАД й у зворотному напрямку
281: від Рузької вулиці до Теплостанського проїзду й від Теплостанського проїзду до проспекту Вернадського
611: від проспекту Вернадського до МКАД й у зворотному напрямку
642: від проспекту Вернадського до МКАД й у зворотному напрямку
707: від проспекту Вернадського до МКАД й у зворотному напрямку
707к: від проспекту Вернадського до МКАД й у зворотному напрямку
720: від вулиці 26-ти Бакинських Комісарів до Теплостанського проїзду й зворотному напрямку
735: від вулиці Островитянова до вулиці 26-ти Бакинських Комісарів (тільки в напрямку центра)
802: від проспекту Вернадського до МКАД й у зворотному напрямку
816: від проспекту Вернадського до МКАД й у зворотному напрямку
Тролейбус
4: від станції метро «Жовтнева» до Ломоносівського проспекту й у зворотному напрямку
7: від Безіменного проїзду до площі Гагаріна й від площі Гагаріна до проїзду Апакова
33: від станції метро «Жовтнева» до вулиці Кравченка й у зворотному напрямку
33к: від Безіменного проїзду до вулиці Кравченка й від вулиці Кравченка до проїзду Апакова
62: від станції метро «Жовтнева» до вулиці 26-ти Бакинських Комісарів й у зворотному напрямку
84: від Безіменного проїзду до вулиці 26-ти Бакинських Комісарів й від вулиці 26-ти Бакинських Комісарів до проїзду Апакова
кінцева тролейбусна станція «Вулиця Кравченка» (буд. 90)
Трамвай
Безпосередньо Ленінським проспектом трамвай не ходить, але Ломоносівським проспектом його перетинають трамваї маршрутів 14, 22, 26 та 39