Перша згадка про Березів походить з документу від 2 жовтня 1359 р. про надання в Кракові королем Казимиром ІІІ дозволу Стефанові з Собніва закріпачити Березів на берегах Стобниці в Сяноцькій землі за Тевтонським правом включно з трьома ланами оброблюваної землі, двома корчмами, двома млинами.[2] Вже через 25 років королевою Марією I Анжуйською Березів був відданий краківському римо-католицькому єпископу та почалася латинізація українського населення.
Внаслідок півтисячолітньої латинізації та спольщення українці опинилися в меншості. У 1850 році в Березові з 2903 мешканців було 288 греко-католиків, 2299 римо-католиків, 2 лютерани і 306 юдеїв.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[4][5]:
↑Вирський Д. «Жонатий ксьондз»: справа з одруженням Станіслава Оріховського-Роксолана 1551 р. // Український історичний журнал. — К., 2014. — № 1 (514, січень-лютий). — С. 80. — ISSN 0130-5247.
↑Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.