Багачівка (Звенигородський район)

село Багачівка
Автобусна зупинка Автобусна зупинка
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Звенигородський район
Тер. громада	Звенигородська міська громада
Код КАТОТТГ	UA71020130020018845
Облікова картка	gska2.rada.gov.ua
Основні дані
Засноване	1546
Перша згадка	1546[1]
Населення	730 чоловік (2009)
Площа	2,35 км²[2]
Густота населення	317,44 осіб/км²
Поштовий індекс	20241
Телефонний код	+380 4740
Географічні дані
Географічні координати	49°03′15″ пн. ш. 31°05′49″ сх. д.^H G O
Середня висота над рівнем моря	139 м[3]
Відстань до обласного центру	81,5 (фізична) км[4]
Відстань до районного центру	10 км
Місцева влада
Адреса ради	с. Багачівка
Сільський голова	Недоноско Галина Миколаївна
Карта
Багачівка
Багачівка
Мапа

Багачі́вка  — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради, якій також підпорядковані села Михайлівка і Павлівка. Населення — 730 чоловік (2009).

Розташоване за 10 км на схід від районного центру — міста Звенигородка. Через село проходить автомобільна дорога Черкаси — Умань.

Історія

Село вперше згадується в 1546 році. За усними переказами, назва села походить від першого поселенця на прізвище Богацький. Після нього поселилися Гандрієнко, Рубан, Третяк, Постіл. Основним заняттям селян було хліборобство.

У списку населених міст Київської губернії[5] зазначено:

… дворів в ньому 429, мешканців обох статей 2184 чоловік, із них чоловіків 1062 і жінок 1122, землі рахується 1840 десятин, з них належить церкві 56 десятин і селянам — 1784 десятини. В селі є одна православна церква, одна церковноприходська школа, один млин з гасовим двигуном, що належить селянину Тимофію Музиченко, 17 вітряків, 2 крупорушки і один сільський банк.

Станом на 1885 рік у колишньому державному селі, центрі Багачівської волості Звенигородського повіту Київської губернії, мешкало 1462 особи, налічувалось 276 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий двір, постоялий будинок, 10 вітряних млинів, крупорушка та маслобійний завод[6].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2035 осіб (960 чоловічої статі та 1075 — жіночої), з яких 2020 — православної віри[7].

Радянську владу в селі встановлено в 1918 році. Першим головою сільської ради обрано Щербаня Кузьму Мартиновича (загинув у роки Другої світової війни). В цьому ж році створено комітет незаможних селян, головою обрано Шевченка Парамона Семеновича (вбитий заможними селянами в 1922 році).

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках.

Перший колгосп у селі організовано в 1932 році (голова Дащенко Костянтин Макарович).

З 1958 року колгосп носив ім'я учасника громадянської війни — Пархоменка.

217 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 164 з них загинули, 138 нагороджені орденами й медалями. В селі споруджено пам'ятник воїнам, що загинули в боях за відвоювання села.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу імені Пархоменка, за яким було закріплено 2,7 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2,3 тисячі га орної землі. В господарстві вирощували зернові культури і цукрові буряки, було розвинуте молочне тваринництво. З допоміжних підприємств працювали млин, майстерня, пилорама.

Також на той час працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека з фондом 6 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, побутовий комбінат, сільунівермаг.

Поблизу села виявлено залишки поселення трипільської культури.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	732	98.12%
російська	14	1.88%
Усього	746	100%

Відомі люди

В селі народились:

• Гриценко Анатолій Степанович — політик, міністр оборони України (2005—2007);

В селі похований Абрамцев Сергій Павлович (1922—1944) — Герой Радянського Союзу (1944).

Фотогалерея

• 
  Школа
• 
  Сільська рада
• 
  Траса Черкаси-Умань

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)
• Шахтінський заказник

Джерела

Посилання

1. [ http://ukrssr.com.ua/cherkass/zvenigorodskiy/bagachivka-zvenigorodskiy [Архівовано 11 червня 2015 у Wayback Machine.] УРЕ]
2. Український видавничий портал "Хто є хто"^[недоступне посилання з лютого 2019]
3. Погода в Україні. Архів оригіналу за 29 березня 2008. Процитовано 21 грудня 2007.
4. maps.vlasenko.net [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
5. рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — К., 1864.
6. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
7. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-84. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
8. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.