Баворівський замок
Баворівський замок — втрачена оборонна споруда у колишньому містечку Баворові (тепер село Тернопільського району Тернопільської області, Україна). ВідомостіУ 1540 році Баворів згадано як приватне містечко[1], яке мало оборонний замок. До нашого часу збереглися руїни мурів, фундамент замку та підземний хід[2]. Був збудований за сприяння шляхтича Вацлава Бавора (пол. Wacław Bawor) — писаря польного коронного за часів короля Сигізмунда I Старого. Замок успадкував син Вацлава Миколай. У 1589 році замок витримав татарську облогу, татарська орда була повністю розгромлена у битві під стінами твердині. У XVII столітті замок перебудований: після перебудови будівля стала прямокутною оборонною спорудою з дитинцем усередині. Житлові приміщення замку мали три поверхи. В одній із замкових будівель знаходилися ворота. По кутах будинку з воротами знаходилися дві круглі триповерхові оборонні вежі з купольним шатровим завершенням. Схожі вежі були з протилежного боку споруди. На замчищі спорудили каплицю, яку 1747 року перебудували на костел святого Вацлава (зараз православна церква святого Івана Хрестителя). В каплиці поховані представники родини Баворовських. Замок зазнав руйнувань: під час Визвольної війни українців проти польсько-шляхетської окупації в 1648—1649 роках; значних — у 1672 році під час турецько-татарської навали на чолі із султаном Мехмедом. Наступними власниками Баворова та навколишніх земель стали Малецькі (пол. Małeccy). Близько 1800 року замок був покинутий і почав занепадати та руйнуватися. Граф Віктор Баворовський у 1851 році викупив маєток у Баворові від Малецьких. Замок був непридатним для проживання, тому збудували новий палац. У палаці знаходилася велика колекція предметів мистецтва та багата бібліотека. У 1894 році В. Баворовський покінчив життя самогубством — замок, ймовірно, перейшов у власність іноземців. У міжвоєнний період замок належав, поміж іншими, родині Астанів (пол. Astanowie). Від замку залишилися пивниці (зарослий пагорб), рештки фундаменту, залишки мурів та підземний хід, який не вдалося відшукати. Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia