Як свідчать історичні джерела, Бакотський замок був споруджений ще за часів, коли Пониззя перебувало під владою Великого князівства Литовського, можливо за часів панування Данила Романовича. У ті часи Бакотою керували намісники-старости, що призначались литовською феодальною адміністрацією.
"...приїхали татари до (города) Бакоти, і прилучився Милій, (старший города), до них. Данило тоді пішов на війну проти Литви, на Новгородок, але тому, що була розкаль, послав він сина свого Льва на Бакоту, (а) Лев послав двірського перед собою. Напавши зненацька, схопили вони Милія і баскака, і привів Лев Милія до отця свого, і стала знову Бакота королевою, отця його. Потім же, порадившися з сином, він, (Данило), одпустив його, (Милія), а поручником був Лев, (запевнивши отця), що той буде вірним. Але коли знову приїхали татари, то він, (Милій), учинив обман* і оддав її, Бакоту, знову татарам..."[1]
1431 р. - під час боротьби Польщі з Литвою Бакотський замок було остаточно зруйновано.[3]
У 1961 р.- краєзнавцем Григорієм Хотюном було проведено перші розвідкові роботи, які призвели до відкриття фундаментів і частин стін.
1963-1965 рр. - в ході розкопок під керівництвом Іона Винокура, було відкрито всю основну площу палацової споруди.
Періоди функціонування палацового комплексу
· перший - до пожежі (XIV ст.)
· другий - після пожежі (XV ст.)
Опис
У монографії Іона Винокура та Павла Горішнього розкривається опис залишків кам'яної споруди:[4]
"Залишки кам'яного будинку палацового типу розташовані на схилі гори, площа якої 2,3-2,5 га... Терасоподібні уступи схилу підказали давнім зодчим композиційне рішення будинку. Він був двоповерховим і разом з навколишніми краєвидами створював єдиний природно-архітектурний ансамбль. Під час розкопок 1963-1965 було розкрито всю площу споруди - 30х10 м. На місці колишньої будівлі, під шаром дерну (на глибині 0,35-0,40 м. було виявлено чимало уламків каменю вапняка. при подальшій розчистці вдалось оконтурити стіни будинку."
Відповідно до досліджень археологів споруда своїми стінами була орієнтована за сторонами світу. До складу будівельного розчину, окрім вапна, входили пісок, частки вугликів, попелу, битої цегли та ін. Біля палацу було виявлено рештки господарської частини, яка прилягала до будинку з боку його східної стіни. "Історико-топографічне розміщення палацової будівлі і урочища Двір, пов'язаного з нею, показує, що цю ділянку пізньосередньовічної Бакоти можна пов'язувати із рештками замку-фортеці на території міста".[4]
Література
↑Літопис Руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. O.B. Мишанич. Київ: Дніпро. 1989. с. с. 591. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
↑Історія міст і сіл Хмельниччини (за працями Ю. Сіцінського і М. Теодоровича) (укр.) . Хмельницький: Поліграфіст-2. 2011. с. 560, С. 167. ISBNISBN 978-966-1502-32-0.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
↑ абВинокур І.С., Горішний П. А. (1994). Бакота. Столиця давньоруського Пониззя (укр.) . Кам'янець-Подільський: Центр Поділлєзнавства. с. 362. ISBNISBN 5-7707-5569-5. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)