|
Чортківський замок
Чортківський замок — фортифікаційна споруда в місті Чорткові (Тернопільська область, Україна). Служив резиденцією відомих польських родів — Гольських і магнатів Потоцьких. Входить до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля». На плані — п'ятикутник (пентагон). РозташуванняЗнаходиться на території місцевості «Вигнанка», не на горі, як більшість укріплень, а під «горою» Вигнанкою на лівому березі Серету[1]. Історія Дерев'яні укріплення міста й замку [2] були зведені наприкінці XIV століття першим власником міста Єжи Чартковським. У 1522 р. Чорткову надано магдебурзьке право. У 1578 році місто разом з замком переходить у власність подільського воєводи Яна Сенявського[3]. Після переходу міста, у 1597 році, до шляхтича Станіслава Ґольського на пагорбі над річкою Серет розпочинається перебудова давніших укріплень на замок, мурований з масивних блоків пісковику.   1610 р. коштом дідича Станіслава Ґольського[4] проведено реконструкцію замку. Всередині замкового двору було споруджено ренесансний палац з аркадними галереями, нові господарські прибудови. Від замку в західному напрямку йшли оборонні вали, біля їхнього кінця (поблизу залізничної станції) незадовго до 1920-х років було видно залишки за́мочка. За легендою, підземні ходи замку мали простягатися до Більча-Золотого.[5] Через постійні напади татар ремонтні роботи у фортеці майже ніколи не припинялися. У 1618 році вдова брата Станіслава Ґольського передала замок у володіння брацлавського воєводи Стефана Потоцького. У 1648 р. Чортків став одним з епіцентрів Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Сюди прибули три козацькі полки Максима Кривоноса. Міське ополчення очолив кушнір Северин Настільний. Замок було взято штурмом, захоплено в полон багато польських шляхтичів. Наступного 1649 р. козаки знову брали замок штурмом. 1655 року після 4-денної оборони до московсько-козацького полону потрапили захисники замку на чолі з власником Павелом Потоцьким (на 13 років потрапив до московського полону).[6] Протягом XVII — середини XVIII століття замок зазнавав неодноразових татарсько-турецьких руйнувань, зокрема у період османського панування в краї (1672–1683 рр.). У Чортківському замку на той час знаходилася резиденція субпаші Подільського пашалику. З 1699 р. Потоцькі поступово відбудували свій замок. Після Потоцьких замком володіла родина Садовських. У XVIII столітті замок втратив своє оборонне значення і його було перебудовано під резиденцію. У ХІХ столітті Садовські здають замок в оренду австрійській владі, яка спочатку розмістила тут військових, потім приміщення використовувались як комори для крамарів. У 1863 році в замку була в'язниця, у якій перебували заарештовані польські повстанці. Наприкінці ХІХ століття останній власник замку Геронім Садовський передав твердиню жіночому монастирю сестер-кармеліток, які продовжили здавати приміщення в оренду. Останній з дідичів міста Садовських Геронім призначив весь свій маєток, у тому числі замок, на доброчинність, яку провадив кляштор Сестер Милосердниць (Шариток) у Старому Чорткові, зокрема, утримання притулку літніх людей, калік, дитячу школу. На початку 1920-х було дві вежі.[5] У радянський час реставрацією замку ніхто не займався і споруда почала занепадати, поступово перетворюючись в руїну. На його території діяла заправна газова станція. У 2010 році чортківський замок увійшов до складу історико-архітектурного заповідника «Замки Тернопілля». З цього часу в замку проводяться реставраційні роботи. У 2011-2012 роках заправку було виведено з території комплексу, почищено зовнішні стіни, закладено камінням входи до цокольного поверху палацу. В 2020 році Чортківський замок увійшов до президентської програми «Велика реставрація». Проектом передбачено відтворення стіни палацової частини, двох веж та накриття їх автентичною іспанською черепицею[7]. Опис замкуЧортківський замок практично повністю зберігся, цілими є дві вежі та значна частина фортифікаційних стін. Посприяла цьому наукова консервація замку, проведена на початку ХХ ст. Подільським туристично-краєзнавчим товариством. Замок являє собою неправильний п'ятикутник площею приблизно 70 на 100 метрів. Товщина стін сягає до двох метрів, висота від шести до дванадцяти метрів. Центральний вхід розташований у північно-західній стіні. Палац займає західний бік замкового дитинця. Він триповерховий прямокутний на плані 65 на 10 метрів, обома торцями примикає до двох кутових веж замку. Палац зведений у ренесансному стилі, мав на дворовому фасаді аркадні галереї по двох поверхах. Зали палацу були розписані фресками на світські теми. Наріжні вежі (початково 3[5]), стіни з рядами бійниць для перехрестного обстрілу з усіх видів вогнепальної зброї та система запущених кількакілометрових підземних ходів утворюють мальовничий архітектурний ансамбль. Південно-західна вежа є п'ятигранна, має два яруси з підницею, північно-західна — чотиригранна, має один ярус з підвницею. Перекриття на вежах не збереглися. Під час реконструкції замку, перша половина XVIII ст., вежі були перетворені на ризаліти палацу, а по зовнішньому фасаду між ними влаштована тераса (35х5 м) з підвальними приміщеннями під нею, що виходять аркадою на зовнішній бік. У середині замку окрім палацу було зведено ряд житлових та господарських споруд, які розташовувались впритул до замкових стін. Світлини
Див. такожПримітки
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.JPG)
.JPG)
.JPG)
