|
Полонська фортецяПолонська фортеця — оборонна фортифікаційна споруда, що існувала на території міста Полонного в X—XIX століттях.
Історія фортеціКняжа доба  Вперше Полонне згадується в Лаврентьєвському літописі від 1169 року «Половцѣ ѣхаша за Къıѥвъ воѥватъ и приѣхаша к Полному къ ст҃ѣи Бц҃ѣ граду к десѧтиньному … и взѧша села безъ оутеча с людми с мужи и с женами конѣ и скотъı и ѡвцѣ погнаша в Половцѣ»(«Половці їхали за Київ воювати і приїхали до Полонного, до святої Богородиці граду Десятинному…і взяли сіл без ліку з людьми, з чоловіками і жінками, з конями і скотиною і вівцями і погнали їх в Половеччину»). В літописі чітко сказано, що половці не взяли міста, а лише нещадно пограбували околиці. Місто від заснування і до 1195 року належало київським князям. Сама ж фортеця, очевидно, була збудована в кінці X століття — в 996 році Володимир Великий приписав Десятинній церкві десяту частину своїх «градів»(міст). Серед них було і Полонне, недарма літописець називає його «святої Богородиці град Десятинний». «Градами» в Київській Русі називали великі міста з багатодільною містобудівною і оборонною структурою. Полонне, швидше, було «городком» — містечком з дводільною містобудівною структурою, що включала дитинець та фортифікований посад, що його оточував. Археологічні дослідження 1992—1993 років, проведені в Полонному археологічною експедицією Кам'янець-Подільського педагогічного інституту під керівництвом Винокура І. С., підтвердили існування укріпленого городища площею приблизно 8,2 га в X—XIII ст. Укріплення знаходилося в районі сучасної ветеринарної лікарні, на природному підвищенні, яке оточене водами річки Хомори і фактично є півостровом. Півострів, що височів на 12—17 метрів над навколишнім лугом, був обнесений валом та огорожений частоколом. З єдиної не прикритої річкою сторони фортеці (територія сучасного костелу св. Анни) в XII ст. з'являється мисове поселення, ймовірно, посад, який теж був укріплений частоколом. Фортеця влітку була фактично неприступною — низькі, болотисті береги Хомори захищали місто від ворога. Літопис так описує захоплення Данилом Романовичем (Галицьким) князя Олександра Белзького в 1234 році: « Данилъ же … изииде на нѣ … оугони и во Полономь и ӕша и в лоузѣ Хоморьскомь» (Данило ж …пішов на нього…догнав і в Полонному схопив в лузі Хоморському). Літописи відзначають зміну власників міста, однак лише через домовленості чи внаслідок смерті князів, проте жодного разу не через захоплення фортеці ворогом. Більше того, коли в 1235 році галицькі бояри і болохівські князі напали на володіння Данила Галицького, вони повоювали його землі лише по Хомору. «Въ лѣт̑ 6743 Придоша Галичане на Каменець и вси Болоховьсции кнѧзи с ними и повоеваша по Хомороу и поидоша ко Каменцю вземши полонъ великъ поидоша .» (Року 1235 прийшли Галичани на Кам'янець і всі Болохівські князі з ними і повоювали по Хомору і пішли до Кам'янця, взявши полон великий, пішли). Далі, на Полонне, нападники піти не наважились, повернувши до, вочевидь, менш укріпленого Кам'янця на Случі. Починаючи з кінця XII ст. і в XIII ст. Полонська фортеця, разом з Микулином на Хоморі та Кам'янцем на Случі були порубіжними містами Волинського князівства, а згодом Галицько-Волинського князівства. Зокрема, в 1196 році Роман Мстиславич повелів своїм людям з Полонного напасти на волость князів київських Рюриковичів. Литовсько-руська доба Серед скупих згадок цього часу в угоді від 1366 року Казимира III з Любартом серед шести «мурованих» міст фігурує і Полонне. А в 1394 році князь ВКЛ Вітовт, який перебрав собі значну частину українських земель, передає Полонне князю Глібу Святославовичу. Літописи давньоукраїнською мовою пишуть про «град», але Ольшевський літопис зазначає прямо: «…a xiędzv Chlebu dal zamek Polni» (А князю Глібу дав замок Полонне). Знову полонська фортеця згадується серед українських замків в таємній угоді між Свидригайлом і Великим Магістром хрестоносців від 1402 року. Проте невідомо, яким був «замок» в ту пору. Коли в 1494 році Полонне стає власністю Михайла та Костянтина Острозьких, Костянтин звертається до короля з проханням про надання дозволу на реконструкцію фортеці. В 1510 році Костянтин Острозький будує, по суті, нову фортецю — на місці колишнього укріпленого посаду, куди тепер перемістився центр містечка. Після Люблінської унії (1569—1648 рр).До 1621 року місто і фортеця, з незначними перервами, перебуває у власності князів Острозьких. В 1574 році згадується дерев'яний замок Костянтина-Василя Острозького. З 1621 року Полонне стає власністю Станіслава Любомирського. Тоді Полонська волость складалася з Полонного з дерев'янною фортецею та 76 сіл.
Козацька доба.jpg) .png) З початком Визвольної Війни козацькі полки Максима Кривоноса 10 липня 1648 року підійшли до Полонного, яке, за словами М. Кушевича, було «велике й незмірно краще для оборони, ніж Львів». У розпорядженні полонського старости Яндзецького була залога чисельністю 1200 жовнірів і 700 шляхтичів, 80 гармат, великий запас пороху та харчів. Проте вже 11 липня, після бою, козаки зайняли передмістя. Вони налагодили зв'язок з жовнірами, набраними з українських міщан і селян, а також із мешканцями міста, звертаючись до них зі словами: «…ми кровні брати, чого ви допомагаєте панам проти нас? Краще служити нам, аніж іновірцям». 12 липня мешканці міста допомогли козакам захопити фортецю і все майно. Повстанці знищили польську залогу, перебили жидів, захопили багато полонених, зброї, провіанту та іншої здобичі на загальну суму 4 мільйони злотих. XVIII століття В 1702 році власник міста, князь Юрій Любомирський, скликав шляхту Волинського воєводства збиратися в Полонному для походу проти козаків Палія. Під час Північної війни гетьман України Іван Мазепа з військами зайняв Волинь і на деякий час (1704—1706) заснував в Полонному головну квартиру. Російський і український гарнізони займали фортецю до 1711 року під командуванням полковника Кошкеля й Київського полковника Танського; в 1710 г. сеймик Волинського воєводства звертався до росіян з пропозицією повернути фортецю Польщі. В 1711 році Пйотр I повернув фортецю Юрію Любомирському, стягнувши винагороду за зміцнення фортифікацій. Фортеця вважалась першокласною, в неї здавали на фортечні роботи гайдамак по вироку суду. Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
