Адміністративний поділ Китаю, близький до сучасного, існує в основному з XVII сторіччя. Значні зміни торкнулися тільки кордонів провінцій у північно-східному Китаю, під час утворення автономних національних областей за радянськими стандартами. Нині люди ідентифікують себе культурно з рідною провінцією, хоча їхні кордони не відповідають межам етнічних і культурних областей Китаю і були проведені у давнину для уникнення провінційного відокремлення.
За китайською конституцією у Китайській Народній Республіці існує три рівні адміністративних одиниць, хоча фактично існує п'ять. Усього існує 33 провінційного рівня утворень, 333 утворень окружного (префектного) рівня, 2862 утворень повітового рівня, 41 636 утворень районного рівня і декілька регіонів з сільським поділом.
КНР з часу свого утворення у 1949 році вважає Тайвань своєю 23-ю провінцією, хоча Тайвань ніколи не належав до КНР до цього дня.
Окружний
Окружний рівень
Всього існує 333 одиниці цього рівня:
7 областей (кит.: 地区; діцюй) — існують тільки у Сіньцзяні й Тибеті.
30 автономних префектур (кит.: 自治区; цзичжичжоу) — утворені за етнічною ознакою в основному у західному Китаї.
293 окружні міста (кит.: 地级市; діцзиши) — типова китайська префектура; включає велике місто і передміську округу.
3 аймаки (кит.: 盟; мен (мин)) — одиниці у Внутрішній Монголії, подібні китайським містам-префектурам; більшість мен замінені на міста-префектури; мени є залишком давнього поділу Внутрішньої Монголії.
1465 повітів (кит.县, пін.xiàn; сянь) — існують з V—III сторіччя до н. е.
117 автономних повітів (кит.: 自治县; цзичжисянь) — подібні до повітів з більшістю некитайського етносу,
374 повітових міст (кит.: 县级市; сяньцзіши) — великі міста з передміською округою, що включила цілковито повіт; у 1990-х роках було поширено надавати повітового статусу великим містам,
863 міських райони (кит.: 市辖区; шисяцюй) — у районах активного розширення великих міст сусідні повіти перейменовувалися і перетворювалися на райони міського підпорядкування,
1 лісництво (кит.: 林区; ліньцюй) — існує тільки у провінції Хубей,
49 хошунів (кит.: 旗; ці) — повіти (ці) у Внутрішній Монголії,
3 автономні хошуни (кит.: 自治旗; цзичжиці) — особливі повіти (ці) у Внутрішній Монголії.
Волосний
Волості Китаю приблизно відповідають польським гмінам, французьким комунам, російським дореволюційним волостям. Усього існувало 40466 адміністративних одиниць волосного рівня.
12395 волостей (комун) (кит.: 乡; сян) — найменша історична сільська одиниця Китаю,
1085 національних комун (кит.: 民族乡; міньцзусян) — найменша одиниця населена некитайцями,
106 сомонів (кит.: 苏木; суму) — найменша одиниця у Внутрішній Монголії, відповідна волості у Китаї,
1 національний сомон (кит.: 民族苏木; міньцзусуму) — сомон у Внутрішній Монголії, населена національною меншиною,
19 683 містечка (кит.: 镇; чжень) — містечко (селище міського типу) з округою; за населенням перевищує волость,
7194 підрайони (кит.: 街道办事处; цзєдаобаньшичу) — урбанізовані одиниці, на які поділені 862 шисяцюй (китайські приміські райони); у свою чергу поділяються на сусідства, квартали, або вулиці,
2 райони громадського управління (кит.: 区公所; цюйгунсо) — одиниці поміж повітом і комуною; на сьогоднішній день практично скасовані.
Сільський
Комуни (цзюміньцюй) й громади (шецюй) у містах й села (або сільські громади) Китаю приблизно відповідають українським селищним і сільським радам. Такі одиниці не є політично вагомими тому їх підрахунок не включає неофіційно створені сусідства й села. Такі одиниці безпосередньо обираються й служать місцеві спільноти.
За сусідствами й сільськими громадами організована і функціоную поштова система Китаю (поштові відділення).
Міські сусідства (цзюміньцюй) й громади (шецюй) керуються підрайонами, які, своєю чергою, входять до складу районів.
Сусідські, громадські й сільські громади мають визначені межі і призначеного голову.
.png)
