|
Адміністративний поділ Сполучених Штатів АмерикиРізні визнані урядові і самоврядні одиниці, як-от штати, округ Колумбія, території США, резервації індіанців і їх підрозділи, складаються на адміністративний поділ Сполучених Штатів Америки. ВизначенняЗгідно з визначенням Служби внутрішніх доходів США[1]:
Федеративні одиниціШтат Головною політичною одиницею під федеральним рівнем є штат[a]. На травень 2021 року в США є 50 рівних[2] між собою штатів (див. список), котрі зв'язані разом у федерацію. Кожен штат має юрисдикцію над окресленою географічною територією і поділяє суверенітет над цими територіями з федеральним урядом США (отже, громадяни США є, якщо вони проживають у штатах, водночас громадянами США і штату). У багатьох рішеннях Верховного суду США зазначалось, що кожен з 50 штатів і федеральний уряд є окремими суверенами[3]. Оскільки федеральний уряд не доручає штатам виконувати переважну більшість обов'язків, а радше самі штати розпоряджаються тими сферами управління, що не були передані федеральному урядові (Десята поправка до Конституції), штати не є безпосередньо підпорядкованою федеральному урядові адміністративно-територіальною одиницею[4]. Вони управляють країною паралельно до федерального уряду. Однак дії штатів, а також їх суверенітет, обмежуються федеральною Конституцією, федеральними законами, якщо уряд примусить штати їх виконувати[5], і договорами, що затверджені Сенатом США із іншими суверенними одиницями. Всі штати США скопіювали структуру федерального уряду і, хоча Конституція не вимагає цього, у всіх штатах є розподіл державної влади між виконавчою, законодавчою і судовою[6], із дуже сильною позицією губернатора штату, який, так як Президент США, є водночас головою уряду штату і головою штату[4].  Штати не можуть бути поділені або змінювати кордони без згод штатів, яких ці зміни стосуються[2]. Округи і їх відповідникиШтати США далі діляться на менші адміністративні одиниці. У більшості штатів вони називаються округами (англ. counties), у Луїзіані вони називаються парафіями (англ. parishes), а в Алясці - боро (англ. borough). Організація цих одиниць визначається виключно штатом[4]. Усього 50 штатів поділили себе на 3142 округи або їх відповідники, проте кількість округів дуже різна: від 3 у штаті Делавер до 254 у Техасі. Більшість штатів стосує правило Діллона, яке каже, що у підрядних одиниць мають бути тільки ті повноваження, що надані конституцією й законами штатів[7]; інші же дають округам і/або тауншипам самостійно контролювати свої внутрішні справи, якщо це не порушує законодавства: федерального і штату - їх називають самоврядними (англ. home rule state)[8]. Багато штатів мають певні елементи обидвох систем. Незважаючи на це розрізнення, ролі округів кардинально відрізняються від штату до штату. У південних штатах Нової Англії (як-от у Конектикуті[9], Род-Айленді[10] і в більшій частині штату Массачусетс[11]) округи мають символічну функцію, а їх органи влади були скасовані. Інші штати Нової Англії щоправда не ліквідували управління округів, але їхні функції дуже обмежені. Дещо більше влади надається округам в штатах Середнього Заходу, а найбільше - у західних і південних штатах. Кордони округів від 20-х років минулого століття змінювалися вкрай рідко, отже округи можуть мати різницю населення у тисячі разів (як в Каліфорнії: округ Лос-Анджелес має більш ніж 10 млн населення, тоді як округ Алпайн - дещо більше ніж 1100). Адміністрація містУ 20 штатах, здебільшого на північному сході і на Середньому Заході країни, округи далі діляться на містечка (англ. township) та їхні еквіваленти. У Новій Англії вони наділені вельми сильними повноваженями і є практично виключною ланкою місцевої влади на півдні цього регіону. Зазвичай підлеглі владі округу є муніципальні корпорації (котрих в США близько 30000), які містять в собі населені пункт із різною ступінню самоврядності. Муніципалітети часто не покривають усю міську територію; з іншої сторони, територія, яку охоплює цей муніципалітет, може переходити на інші округи - більшість штатів це дозволяє. У деяких штатах міста можуть об'єднуватися із округами і створювати об'єднане місто-округ. Більш того, певні штати (наприклад Міссурі) передбачають незалежні міста (англ. independent cities), які підпорядковуються штату, а у Вірджинії всі міста є незалежними (а отже є відповідниками округів). Особливим випадком є місто Нью-Йорк, якого муніципальна корпорація обіймає повністю п'ять округів, які на міському рівні називаються районами (англ. borough). Одиниці, що підпорядковані федеральному урядуОкруг КолумбіяОкруг Колумбія має особливий статус у американській системі. Конституція США у статті 1 розділі 8 передбачає, що федеральний уряд може: "неподільно виконувати законодавство в усіх випадках в окрузі (площею не більше за десять квадратних миль), що відступлять окремі штати і прийме Конгрес як осідок уряду Сполучених Штатів"[12]. Саме нею є Округ Колумбії. Федеральний уряд, згідно з Конституцією, має формально абсолютну владу над цією територією, проте в практиці Вашингтон на законодавчому рівні є самоврядним містом із виборним мером і 13-особовою радою міста, хоча на відміну від інших міст, воно підпорядковане Конгресу та Президентові, і Конгрес може скасувати ухвали, що приймаються округом. На округ Колумбії повністю розповсюджується Конституція США, але жителі не є громадянами федерального округу, на відміну від штатів. Жителі округу обирають президента, але представлені у Конгресі тільки делегатом без права голосу у Палаті представників. Округ поділений на 8 кварталів (wards), які містять 37 Дорадчих районних комісій (англ. Advisory Neighborhood Commission), що були створені законом. Перші слугують як виборчі округи і як планістичні одиниці, натомість саме комісії мають широкі повноваження щодо регуляції місцевого життя району[13].  Резервації індіанців Резервації індіанців — це території, які виділені під користування індіанськими племенами США. Більшість із 326 знаходяться на заході і півночі США і організовані федеральним урядом. Так само як штати, федерально визнані племена індіанців, за рішеннями Верховного Суду США у Worcester v. Georgia, мають племінний суверенітет і через це самоврядні — їхні племінні уряди необов'язково наслідують структуру уряду штату, у якому резервація знаходиться, але можуть встановлювати власні закони у деяких сферах. На відміну від штатів, вони безпосередньо підпорядковані федеральному Бюро справ індіанців. Штати мають обмежену юрисдикцію над їхніми територіями[14]. Племена індіанців можуть мати землі поза резерваціями і передавати їх під формальну опіку Департаменту внутрішніх справ США, задля подальшого їхнього використовування цим племенем. Ці землі називаються off-reservation trust land і у більшості схожі за структурою і правами з резерваціями[14]. Частина з племен, особливо на Сході США, визнана урядами штатів. Такі племена не є суверенними і зазвичай не підлягають охороні федерального уряду. У випадку такого визнання правила і відносини з цим племенем регулює штат. Кожне плем'я ділить резервацію різним чином — наприклад плем'я Навахо ділить себе на агентства і відділи (agencies, Chapters), а плем'я чорноногих — на громади (Communities). Території СШАНоменклатураСША ділять свої території за двома ознаками:
Загальний описІсторично «території США» створювалися як проміжний етап до здобуття статусу штату. Більшість серед тих, що не були початковими 13 колоніями, проходили через цей етап. Проте від 90-х років ХІХ сторіччя США почали вести експансивну політику щодо заморських володінь. США таким чином змусили припинити існування Гавайського королівства й анексували острови, а також заволоділи Філіппінами, Пуерто-Рико, Американським Самоа і Гуамом. Окрім того, США здобувало території через Закон про гуано 1856 р., згідно з яким США заявляло претензії на острови, що не були частинами інших країн, на яких не проживали люди і на яких були поклади гуано. Таким чином, в США на сьогоднішній день 14 територій, усі з них острівні, серед яких постійно заселені п'ять. Узагальнено вони називаються острівними територіями (insular areas). Інкорпоровані територіїНа травень 2021 р. в США існує лише одна інкорпорована територія під управлінням США — атол Пальміра, що на півшляху від Американського Самоа до Гавайського архіпелагу. Він управляється з Вашингтону департаментом внутрішніх справ США. Сьогодні це національний резерват дикої природи (англ. National Wildlife Refuge). Неінкорпоровані територіїЦей тип територій розповсюджується на інші території у володінні США. Вісім із володінь - це тихоокеанські острови без постійного населення. Вони управляються з Вашингтону різними агентствами, але частіше за все або як національні резервати дикої природи для наукових цілей, або ж як військові бази. Деякі з них є предметом диполматичних суперечок між країнами, наприклад Гаїті заявляє про приналежність острову Навасса до цієї країни. (Організовані) самоврядні територіїСША розпоряджається чотирма територіями, яким надані органічні статути, а саме: Пуерто-Рико, Американські Віргінські Острови, Гуам і Північні Маріанські Острови. Американське Самоа не має такого статуту, але має затверджену федеральним урядом конституцію, отже де-факто також вважається організованою, тобто самоврядною, хоча із певними застереженнями. На відміну від штатів, назва "співдружність" змінює статус території, оскільки запевнює, що федеральний уряд не відбере в односторонньому порядку самоврядування території[15]. Території наслідують адміністративний устрій федерального уряду, із губернатором, парламентами й судами. Згідно з рішенням Верховного Суду США у Puerto Rico v. Sanchez Valle, території не суверенні. Співдружність Пуерто-Рико - найбільша з них за розмірами і населенням, яке більше ніж 21 штат. Це єдина територія, де федеральний суд прирівнюється до тих, що організовані у 50 штатах. Його громадяни загалом не платять федерального податку на доходи[16]. Ця територія, на відміну від інших, висилає не делегата до Конгресу, а Постійного комісара, що обирається на 4 роки замість 2. Пуерто-Рико ділиться на 78 муніципалітетів. Північні Маріанські Острови мають територіальний суд, що відрізняється тим, що судді не призначаються там на життя, а на строк 10 років. Однак що до решти статус цих островів схожий - жителі є громадянами США і території (так як в Пуерто-Рико) і так само територія підконтрольна федеральному уряду. Співдружність поділена на 4 муніципалітети, що складаються з трьох муніципалітетів найбільш південних островів і цілої решти архіпелагу. Муніципалітет Північних Островів станом на травень 2021 р. непостійно заселений через евакуацію населення. Американські Віргінські Острови і Гуам не є співдружностями, але також є самоврядними територіями із затвердженим органічним актом у кожному з випадків. З адміністративного поділу Американські Віргінські Острови мають два райони (district), що далі розбиваються на 20 підрайонів, а Гуам ділиться на 19 сіл, що водночас є муніципалитетами. Американське Самоа має іншу в порівнянні з іншими територіями ситуацію. Жителі Самоа не є громадянами США, але визнаються як жителі США (US national), що дозволяє їм подорожувати і працювати, але через цей статус не мають повних громадянських прав[17][18]. Жителі Американського Самоа мають право змінити цей статус на громадянство за окресленою процедурою у одному зі штатів. Територія має затверджену конституцію, а сама територія має самоуправління. Американське Самоа має 3 райони, 15 округів і 78 сіл. Див. такожПримітки
Уваги
|
|||||||||||||||||||||||
.svg)