Адамовичі (рід)Адамо́вичі (пол. Adamowicz, нім. Adamowitz, рос. Адамовичи) — декілька шляхетських родів руського, литовського і татарського походження. Піддані Литви, Речі Посполитої, Курляндії, Росії. Внесені в VI частину генеалогічних книг Віленської, Волинської, Гродненської, Ковенської, Мінської, Могилевської і Смоленської губерній Російської імперії[1]. Список
Адамовичі гербу Адамович-ЛеліваАдамовичі гербу Адамович були відгалуженням роду Адамовичів гербу Леліва. Вперше представники цієї нової гілки згадуються під 1599 роком. Використовували власний герб, що є відміною Леліви. Внесені до списків курляндського лицарства: фон Адамовичі, звані Адамами (нім. von Adamowicz, genannt Adam). Представники
Адамовичі гербу ЛеліваЗгідно з Бонецьким, Адамовичі гербу Леліва походили від невідомого вояка Адама. Він служив литовським князям, воював із татарами і двічі був литовським послом до Орди. Князь Монтвид, син литовського короля Гедиміна, дарував цьому Адамові свій герб Леліва, а польський король Володислав Ягайло, онук Гедиміна, затвердив шляхетство і герб особливим дипломом. Потомки цього Адама носили руське прізвище Адамовичів[3]. У XVI ст. рід Адамовичів був розподілений на 4 великі гілки, які змінили свої прізвища за назвами маєтків: Покривницькі (Pokrzywnicki), Мутикальські (Mutykalski), Раковецькі (Rakowiecki) і Старовольські (Starowolski, від Старої Волі в Берестейському воєводстві). Із цих гілок лише остання продовжувала використовувати прізвище Адамовичів. Її представники інколи називали себе Старовольськими або Адамовичами-Старовольськими[3]. Протягом XVII—XVIII ст. Адамовичі-Старовольські мешкали у Литві й займали земські уряди в Жемайтійському князівстві[3]. Цей рід також розділився на кілька гілок: Адамовичі гербу Адамович-Леліва тощо. Підписи Адамовичів знаходимо на документах про вибрання Августа ІІ королем Польщі (1697), скликання посполитого рушення (1698), виборах 1733 року[3]. 1775 року Адамовичі стали дідичами Орельського маєтку над річкою Дітва в Лідському повіті[3]. Після поділів Речі Посполитою Адамовичі зберегли за собою шляхетські права. 1848 року їх було занесено до матрикулів шляхти Царства Польського, а 1856 року — зараховано до дворянства Російської імперії. Також Адамовичі числилися у дворянських книгах Віленської, Ковенської (1845—1866), Мінської губерній (1840—1857)[3]. Інша гілка роду — Адамовичі-Говарковські (Adamowicz-Gowarkowski) отримали дворянські права в Росії 1846 року й були внесені до дворянських книг Мінської губернії[3]. Адамовичі гербу ЛюбичПоходження Адамовичів гербу Любич невідоме. 1804 року вони були записані до дворянської книги Ковенської губернії[4]. Адамовичі-ЕрмаутськіАдамовичі-Ермаутські (Adamowicz von Ermauth) походять від галицького полковника Яна Адамовича. 16 серпня 1895 року імператор Австро-Угорщини нобілітував його, надавши німецьке прізвище фон Ермаут і герб за заслуги у мексиканській кампанії 1864—186 років. Адамовичі невідомого гербуПоходження невідоме. 1808 року записані до дворянської книги Київської губернії[5]. Представники
Адамовичі-ТатарськіЗгідно з Дзядулевичем Адамовичі були відгалуженням роду Давидовичів гербу Стріла[6]. Близько 1520 року згадується родоначальник Адамовичів — Адам Давидович. Його син, Станіслав Давидович був володарем Муступів у Мінському повіті. У Адама було 3 дочок: Янухна, Абдрухмана і Солтана. Остання мала 2 синів — Іссупа й Ахмета, які дали початок іншим лініям Адамовичів. Татарські Адамовичі використовували за герб видозмінену Леліву із двома стрілами. ГербиАдамовичі-Українські
Див. такожПримітки
Бібліографія
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Адамовичі (рід) |
Portal di Ensiklopedia Dunia