Австро-Угорський банк

Австро-Угорський банк
нім. Oesterreichisch-ungarische Bank
угор. Osztrák–Magyar Bank
чеськ. Rakousko-uherská banka
пол. Bank Austriacko-Węgierski
хорв. Austro-Ugarska banka
італ. Banca austro-ungarica
Палац Ферстеля у Відні, головний офіс Австро-Угорського банку з 1860 по 1922 рік.
Штаб-квартираВідень
Дата заснування30 вересня 1878 року
КраїнаАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Австрія Австрійська Республіка
НаступникНаціональний банк Австрії
ВалютаАвстро-угорський гульден, Австро-угорська крона, Австрійська крона
CMNS: Австро-Угорський банк у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

А́встро-Уго́рський ба́нк (нім. Oesterreichisch-ungarische Bank, угор. Osztrák–Magyar Bank) — центральний банк, що здійснював емісію спільної валюти для Габсбурзької монархії та Австро-Угорської імперії в XIX та на початку XX століття. Спершу він випускав австро-угорський гульден, а пізніше австро-угорську крону. Після розпаду імперії банк продовжував випускати австрійську крону. Офіційною штаб-квартирою вважався Відень.

Установу було засновано в 1816 році під назвою нім. Privilegirte oesterreichische National-Bank, дос. «Привілейований австрійський Національний банк». У 1878 році, як наслідок австро-угорського компромісу 1867 року, банк змінив свою назву на Австро-Угорський банк. Його ліквідували наприкінці 1922 року в часи фінансової нестабільності в Австрійській Республіці після розпаду Австро-Угорської імперії та підписання Сен-Жерменського мирного договору. Прямими і не прямими наступниками банку стали: Національний банк Австрії у Відні, Угорський національний банк у Будапешті, Національний банк Чехословаччини[en] в Празі та Національний банк Югославії[en] у Белграді.

Історія

Першою емісійною установою в Габсбурзькій монархії був Муніципальний банк Відня, або Віденський міський банк[en], заснований у 1706 році[1]. У 1762 році він розпочав випуск банкнот, відомих як Банкоцеттелі. Під час наполеонівських воєн австрійський імперський уряд випустив власні паперові гроші та значно збільшив їх кількість для фінансування військових дій, що призвело до інфляції.

Австрійська імперія

Йоганн Філіп Стадіон, граф фон Вартхаузен, зіграв важливу роль у створенні банку в 1816 році.
Медаль до сторіччя створення Банку, 1916 рік: Імператор Франц I передає патент Банку Йогану Філіппу Стадіону

Після відновлення миру на Віденському конгресі, за порадою державного діяча Йоганна Філіпа Стадіона[en], 1 червня 1816 року імператор Франц I заснував імператорським патентом «Привілейований німецький Національний банк». Акціонерами банку були приватні особи, на відміну від «Віденського міського банку», що належав муніципалітету[2]. Першим завданням банку було викупом знецінених паперових грошей воєнного часу з метою відновлення довіри до валюти[3]. 15 липня 1817 року банк отримав ще один імператорський патент, який дозволив йому здійснювати емісію банкнот. До січня 1818 року банк вже мав свій перший постійний персонал і почав розширювати мережу філій по всій Австрійській імперії[4].

2 жовтня 1841 року імператор Фердинанд I відновив монополію банку на емісію банкнот і змінив його керівництво для посилення державного контролю[4]. Першу філію банк відкрив у Празі в 1847 році, а другу —в Пешті в 1851 році[5]. Банкноти часто знецінювалися під час фінансових криз, зокрема через революції 1848–1849 років, Осінню кризу 1850 року[en] у відносинах з Пруссією та мобілізацію під час Кримської війни з 1853 по 1856 роки. 27 грудня 1862 року імператор Франц-Йосиф I поновив привілеї банку на емісію, надавши йому більшу незалежність. Подібно до Закону про банківську хартію Великобританії 1844 року, ⁣обсяг банкнот в обігу був обмежений 200 мільйонами гульденів, які мали бути забезпечені дорогоцінними металами. Однак у 1866 році австрійський уряд порушив ці домовленості задля фінансування Австро-прусської війни, за що пізніше виплатив банку компенсацію[4].

Австро-Угорська імперія

Під час переговорів, щодо Австро-Угорського компромісу 1867 року, питання центрального банку та його управління було тимчасово відкладено, з домовленістю реформувати банк у майбутньому. Тим часом закон від 18 березня 1872 року, опираючись на досвід фінансової кризи 1866 року, вимагав, щоб будь-яка емісія грошей, що перевищувала 200 мільйонів гульденів, була забезпечена резервами дорогоцінних металів. Це дозволило банку зберегти монетарну стабільність під час фінансового підйому та спаду в Австрії в 1873 році[4]. Станом на 1875 року банк мав 24 філії за межами Відня[4].

Адаптація банку до нової політичної структури монархії завершилася лише в 1878 році, коли його назву було змінено на Австро-Угорський банк. Банк отримав унітарну структуру управління з загальними зборами (нім. Generalversammlung) і Генеральною радою (нім. Generalrat) на чолі з головою правління, але мав подвійний операційний устрій з двома окремими виконавчими дирекціями (нім. Direktionen) та головними офісами (нім. Hauptanstalten) у Відні та Будапешті[4]. Голову правління призначали спільно міністри фінансів Австрії та Угорщини, а банк був зобов'язаний відкривати нові філії на рівних умовах в обох частинах Габсбурзької монархії. Угорські націоналісти залишалися незадоволені цими домовленостями й продовжували виступати за створення окремого угорського центрального банку, однак їхні зусилля залишалися марними до кінця існування об'єднаної монархії[6].

Перехід від біметалізму до золотого стандарту з заміною австро-угорського гульдена на австро-угорську крону тривав 8 років і завершився у 1900 році. Чергове оновлення емісійних привілеїв банку 21 вересня 1899 року обмежило його попередню незалежність. Попри це, золотий паритет австро-угорської валюти успішно підтримувався до 1914 року[7]. Однак під час Першої світової війни банк не зміг зберегти монетарну стабільність під тиском військових витрат і економічних труднощів. Грошова маса зросла в тринадцять разів, а ціни піднялись в шістнадцять разів порівняно з довоєнним рівнем[8]. До кінця 1918 року реальний дохід робітників скоротився до однієї п'ятої від рівня останнього мирного року. Близько сорока відсотків військових витрат було покрито шляхом емісії банкнот, а близько шістдесяти відсотків коштом військових облігацій[9].

Ліквідація

1000 крон 1902 року з наддруком «DEUTSCHÖSTERREICH», який новий австрійський уряд наносив на банкноти Австро-Угорщини після її розпаду

18 жовтня 1918 року сейм Угорщини ухвалив рішення про припинення унії з Австрією, а 31 жовтня 1918 року новопризначений прем'єр-міністр Угорщини Міхай Карої відмовився від умов Австро-угорського компромісу 1867 року. Сен-Жерменський мирний договір, підписаний 10 вересня 1919 року, передбачав ліквідацію Австро-Угорського банку та розподіл його активів і зобов’язань між новоствореними державами-наступниками: Австрією, Угорщиною, Чехословаччиною, Італією, Польщею, Румунією та Югославією.

У Відні банк все частіше вдавався до збільшення емісії, покриваючи близько 75 % бюджетного дефіциту новоствореної Австрійської республіки в період між 1918 і 1922 роками[10]. Австрійська валюта значно знецінилася: з 16 до 30 австрійських крон за долар США в першій половині 1919 року, а до кінця 1921 року — до 5 275 крон за долар. Гіперінфляцію була зупинена лише після підписання Женевських протоколів 4 жовтня 1922 року, які передбачали сувору програму фіскального та економічного регулювання, підкріплену позикою, гарантованою Лігою Націй. Останні загальні збори акціонерів банку відбулися 14 липня 1921 року, а останнє засідання його Генеральної ради — 15 грудня 1922 року[10].

Голови правління

Мельхіор фон Штайнер, третій голова правління Банком
Список голів правління в 1816—1922 роках[11]
Ім'я Період
Адам Немеш фон Хідвег 17 червня 1816 – 15 листопада 1817
Йозеф Карл фон Дітріхштайн 15 листопада 1817 – 17 вересня 1825
Мельхіор фон Штайнер в.о., 1825 – 1830
Адріан Ніколаус фон Барб'є 4 вересня 1830 – 27 березня 1837
Карл Йозеф Алоїз фон Ледерер 27 березня 1837 – 31 жовтня 1847; в.о., 9 лютого 1848 – 18 травня 1848
Франц Ксавер Брейєр фон Брейнау 31 жовтня 1847 – початок 1848
Йозеф Майєр фон Гравенег 18 травня 1848 – 9 січня 1849
Йозеф фон Піпіц 6 серпня 1849 – 8 листопада 1877
Алоїз Мозер 28 вересня 1878 – 6 березня 1892
Дьюла Кауц 6 березня 1892 – 19 лютого 1900
Леон Білінський 19 лютого 1900 – 15 лютого 1909
Шандор Попович 15 квітня 1909 – 8 лютого 1918
Іґнац Ґрубер фон Меннінґер 6 березня 1919 – 18 березня 1919
Александр Шпіцмюллер 19 грудня 1919 – грудень 1922

Будівлі

Відень

Під час свого створення банк тимчасово розміщувався на Зінгерштрассе 1, неподалік собору Святого Стефана. У 1819–1821 роках він придбав будинки на престижній вулиці Герренгассе, які були знесені для побудови нового приміщення за проєктом Рафаеля фон Ріґелята та архітекторів Шарля де Моро[de] і Пауля Вільгельма Едуарда Шпренгера[de]. Нова будівля була урочисто закладена Францом I 1 липня 1821 року та завершена у 1823 році[12]. Фронтон прикрашали скульптури Йозефа Клібера[en], які були демонтовані під час перепрофілювання будівлі в 1874 році[13].

У 1860 році банк перемістився до нового комплексу будівель на протилежному боці вулиці, спроєктованого в 1855 році архітектором Генріхом Ферстелем, сином чиновника Національного банку[13]. Комплекс мав вишуканий декор, включаючи дванадцять статуй Ганса Гассера[en], що символізували землі Австрійської імперії[14]. Інтер'єри прикрашали роботи художників Франца Йозефа Добіасхофського[de] і Карла Йозефа Гайгера[de], а також скульптури Йозефа Гассера фон Вальгорна[en] та Франца Мельницького[en][13]. У комплексі також знаходилася Віденська біржа (до 1869 року), торговий центр (нім. Basarhof), і знамените кафе Централь, яке відкрилося в 1876 році[4]. У 1897 році банк розширився, придбавши сусідній Палац Гардеґґа[de] на Фреюнг[en] 1, де розмістилося австрійське Центральне управління і офіс голови правління[15]. У 1924 році банк продав увесь комплекс Англо-Австрійському банку[en], який переобладнав його для комерційного використання. У 1975–1982 роках комплекс було реконструйовано і він отримав назву Палац Ферстеля, а кафе Централь було відтворене на новому місці[14].

У 1910 році банк провів конкурс на проєкт нового головного офісу в районі Альзергрунд, який виграв Леопольд Бауер[de], учень австрійського архітектора Отто Вагнера. Проєкт Бауера передбачав гігантський комплекс із масивною вежею висотою 88 метрів на місці старої Віденської загальної лікарні. Будівництво першої будівлі, призначеної для друкарні грошей, розпочалося в 1913 році після знесення казарм Альзер Казерне[de], але було перерване Першою світовою війною та зупинене в 1917 році. Решта плану розвитку Бауера так і не була реалізована. Після війни будівля друкарні була перепрофільована за проєктом архітекторів банку Фердинанда Глейзера[de] та Рудольфа Айслера[de]. Будівля була завершена в 1925 році, де розмістився Національний банк Австрії, якраз перед введенням нової валюти — австрійського шилінга[16].

  • 1820s engraving of the Bank building on Herrengasse
    Гравюра 1820-х років будівлі банку на Herrengasse
  • The same building in 2006
    Ця ж будівля 2006 року
  • The Bank complex inaugurated in 1860, pictured in 1880
    Банківський комплекс, урочисто відкритий у 1860 році
  • The Bank complex, engraving after Rudolf von Alt
    Банківський комплекс, гравюра Рудольфа фон Альта
  • Entrance of the Bank complex on the Freyung square, 2006
    Вхід до Банківського комплексу на площі Фрейунг, 2006 р
  • Donaunixenbrunnen [de] fountain placed in the Bank complex in 1861
    Фонтан, розміщений у комплексі Банку в 1861 році
  • Palais Hardegg on Freyung 1
    Palais Hardegg на Freyung 1
  • New Nationalbank building, started as printing facilities of the Austro-Hungarian Bank, 2006
    Нова будівля Національного банку, заснована як друкарня Австро-Угорського банку, 2006 рік

Будапешт

Нова будівля головного офісу Австро-Угорського банку в Будапешті була урочисто відкрита в 1905 році. Після розпаду монархії в ній розмістився Угорський національний банк. Проєкт будівлі розробив архітектор Ігнацо Альпар, а скульптурні композиції створили Йожеф Рона[en] та Карой Сеней[hu]. Після Другої світової війни інтер'єри зазнали значних змін. У 2021 році розпочався капітальний ремонт будівлі, присвячений до 100-річчя Національного банку, яке відзначається в 2024 році[17].

  • Budapest head office at the time of its inauguration, 1905
    Будапештський головний офіс на момент відкриття, 1905 рік
  • The same building in 2009
    Ця ж будівля 2009 року
  • Allegory of the Bank, by József Róna
    Алегорія банку, художник Йожеф Рона

Відділення

До 1914 року Австро-Угорський банк мав 104 філії та 179 місцевих відділень по всій монархії[16].

Джерела

Примітки

  1. ↑ Friedrich Walter (1937), Die Wiener Stadtbank und das Staatsbankprojekt des Grafen Kaunitz aus dem Jahre 1761, Zeitschrift für Nationalökonomie / Journal of Economics, Springer, 8 (4): 444—460, doi:10.1007/BF01349523, JSTOR 41793281
  2. ↑ а б Mira Kolar-Dimitrijević (2018), The History of Money in Croatia 1527 – 1941, Zagreb: Croatian National Bank
  3. ↑ 1816–1818: Foundation of the bank and provisional governance. Oesterreichische Nationalbank.
  4. ↑ а б в г д е ж 1818–1878: The Privilegirte Oesterreichische National-Bank. Oesterreichische Nationalbank.
  5. ↑ Susanne Wurm (2 червня 2017). Types of banks in the Habsburg Empire. Central European Economic and Social History (англ.).
  6. ↑ Thomas Barcsay (1991), Banking in Hungarian Economic Development, 1867-1919 (PDF), Business and Economic History, The Business History Conference
  7. ↑ Rádóczy, 1984, с. 16.
  8. ↑ Beer, Christian; Gnan, Ernest; Valderrama, Maria (2016). A (not so brief ) history of inflation in Austria. Monetary Policy & the Economy (англ.). № 3. с. 6—32. Процитовано 3 вересня 2024.
  9. ↑ Weber, Derek. The mechanism of financing the war. ww1.habsburger.net (англ.). Процитовано 12 вересня 2024.
  10. ↑ а б 1878–1922: The Austro-Hungarian Bank. Oesterreichische Nationalbank.
  11. ↑ Governors and Presidents of the Oesterreichische Nationalbank. Oesterreichische Nationalbank.
  12. ↑ Oesterreichische Nationalbank. Wien Geschichte Wiki.
  13. ↑ а б в Elisabeth Dutz (2016), Oesterreichische Nationalbank: 200 years of architecture (PDF), Bulletin, eabh (The European Association for Banking and Financial History e.V.)
  14. ↑ а б Oesterreichisch-ungarische Bank. Wien Geschichte Wiki.
  15. ↑ Palais Hardegg. Wien Geschichte Wiki.
  16. ↑ а б Anna Soucek (21 листопада 2018). Oesterreichische Nationalbank, Wien. Ö1 (нім.).
  17. ↑ Main building of the Central Bank of Hungary under renovation. PestBuda.hu (англ.). 21 травня 2021.
  18. ↑ History. Bankhotel Lviv.
  19. ↑ The history of the building. South Tyrol Museum of Archaeology.
  20. ↑ Trento (PDF), Banca del Tempo Bolzano: 4
  21. ↑ Darja Radović Mahečić (2006), Sekvenca secesije - arhitekt Lav Kalda (PDF), Zagreb: Institut za povijest umjetnosti, с. 245
  22. ↑ The quest for stable money, ein Buch von Clemens Jobst, Hans Kernbauer - Campus Verlag. www.campus.de (амер.). Процитовано 24 вересня 2023.