Людвіг ван Бетховен. Schöne Minka / Їхав козак за Дунай Солісти — з.а. України Оксана Дондик, Роман Шнуренко, Олександра Коваленко (скрипка), Яків Душаков (віолончель), Андрій Бондаренко (ф-но). Запис з концерту в Музеї Лисенка 12 червня 2016
Окремі дослідники[хто саме?] відзначають можливість того, що пісня була написана козаком харківського полку як враження від невдалих турецьких походів Петра I, перший з яких відбувався в 1710 році, приблизно в час створення пісні[джерело?]. Герой не дуже впевнено обіцяє повернутись через три роки. Досить точно означено тривалість всіх тих походів. Саме три роки жорстоких військових дій[виправити стиль]. Проте число три може бути просто символом. «Дунай» у фольклорній традиції нерідко символізує просто ріку. Мотив розлуки козака з коханою дівчиною, образний лад пісні, характер мелодії дають підстави називати її романсом.
Зарубіжні варіації
Пісня набула великої популярності в Російській імперії та тогочасній Західній Європі, перекладена німецькою й французькою мовами. В добу романтизму було написано чимало нових текстів, які виконувалися на мелодію «Їхав козак за Дунай». Серед них — популярні російські поети першої половини XIX ст., О. Мерзляков та О. Сомов. Композитори та варіації на теми української пісні:
арія Лести в опері віденського композитора Ф. Кауера «Леста, дніпровська русалка» (1803),
варіації для флейти і гітари Міхаеля Хенкеля (1818)
фантазія для скрипки і фортепіано Адольфа Зонненфельда (G. Adolfson), Op.77
варіації для струнного квартету П'єра Байо (1824)
варіації для фортепіано Людвіга Бергера (1841)
У 1808 році прусський поет Х. Тідге був присутній у Чорному лісі під Баден-Баденом, де місцева знать влаштувала «садове свято», в якому брали участь і гості з Росії. Почувши пісню про розлуку козака й дівчини, Тідге здійснив вільну переробку тексту. З того часу німці вважають цю версію української пісні власним фольклорним твором. Вона стала відома під назвою «Schöne Minka, ich muß scheiden». Саме під цією назвою її двічі використав Бетховен.
Через посла Росії у Відні графа А. Розумовського Людвіг ван Бетховен знайомився з українськими народними піснями, обробку однієї з них «Їхав козак за Дунай» включив до свого циклу «24 пісні різних народів» (1816)[4] та використав у різних інструментальних варіаціях. Бетховен запозичив мелодію української народної пісні у записі С. Климовського зі збірки Яна Прача[5].
Композитор був у приятельських стосунках з Андрієм Розумовським, послом Росії в Австрії, який у своєму віденському палаці зберігав велику кількість музичних видань. Андрію Розумовському Бетховен присвятив п'яту та шосту симфонії[5]. На його замовлення написав 3 квартети (7-й, 8-й та 9-й струнні квартети), які отримали назву «квартети Розумовського».
В обробці пісня «Їхав козак за Дунай» оновилася; голос, який її виконує, зазвучав у супроводі фортепіано, скрипки й віолончелі[5]; притаманна оригіналові маршовість поступилася більш повільним і ніжним тонам. Вона відома в збірках Бетховена серед творів без номера опусу (Werke ohne Opuszahl) WoO 158 #16 (Folksong Setting: «Schöne Minka, ich muß scheiden» (Ukrainian-Cossack) WoO 158a; #16 of 23 continental folk songs). До цієї пісні Бетховен звертався двічі. Вдруге варіації на мелодію пісні «Їхав козак за Дунай» увійшли в опус 107 (десять варіацій на теми народних пісень для фортепіано та флейти) під номером 7 у 1820 році.
Вперше опубліковано в пісеннику І. Гестенберга — Ф. Дітмара за 1797—1798 роки[11][12], незабаром у виданні: Ян Богумір Прач. Собраніе народныхъ русскихъ пѣсенъ съ ихъ голосами. 2-е вид. СПб, 1806[13][14][15].
Протягом XIX століття пісня «Їхав козак за Дунай» друкувалася у багатьох пісенниках. 1860 року, вмістивши у збірці «Старосвітський бандуриста» твір С. Климовського, Микола Закревський зауважив, що ця пісня «відома всій освіченій Європі»[17].
Деякі найновіші публікації:
Народні пісні в записах Степана Руданського. — Київ: Музична Україна, 1972. — 291 с.[9] [Архівовано 7 грудня 2020 у Wayback Machine.]
Перлини української народної пісні / Упорядник Микола Гордійчук. — Київ: Музична Україна, 1991. — 383 с.[10]
Пісні маминого серця / Упорядник Р. П. Радишевський. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2006. — 351 с.
Пісенний вінок: Українські народні пісні з нотами / Упорядник А. Я. Михалко. — 3-тє видання, доповнене. — К. : Криниця, 2009. — 688 с.: іл., ноти. — ISMN 979-09007027-2-2. Сторінка 240 (ноти і текст).
С. Климовський став автором популярної пісні «Їхав козак за Дунай», яку дуже любили в Україні ще за його життя. Історію пісні, як і її біографію автора С. Климовського, досліджував видатний український літературознавець Г. Нудьга («Літературна Україна» за 6 серпня 1969 р.). Слова з нотами вперше надрукував у Петербурзі гітарист Жан-Батист Генглез у 1796 році[18][19]. Під впливом пісні «Їхав козак за Дунай» написали свої твори українські поети Л. Боровиковський, Ст. Шпигоцький. Найповніший текст пісні подав Михайло Максимович у збірниках 1827 і 1834 рр. з такою приміткою: «Пісня ця та ще деякі, складені козаком Семеном Климовським, що жив близько 1724 року»[20][16].
Примітки
↑М. П. Бажан, О. Є. Засенко, С. А. Крижанівський, А. С. Малишко, М. Л. Нагнибіда, Л. М. Новиченко , упоряд., вступ. ст., прим. Г. А. Нудьги та ін. (1956). Пісні та романси українських поетів : в 2 т. Київ: Радянський письменник. с. 319. Але найбільшої популярності здобула його пісня «їхав козак за Дунай», автограф якої, на жаль, не зберігся і авторство її закріпилося за Климовським на основі свідчень різних джерел кінця XVIII поч. XIX ст.{{cite book}}: Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)
↑И. Герстенберг, Ф. Дитмар. Песенник, или Полное собрание старых и новых российских народных и прочих песен для фортепиано, собранных издателями. — Санктпетербург, у Герстенберга и Дитмара, ч. 1-3 (1797—1798).
↑Journal d'airs italiens, français et russes avec accompagnement de guitarre par J. B. Hainglaise. St Pétersbourg: L'aut..; Gerstenberg et Dittmar, 1796.
↑Ѣха́въ Коза́къ за Дуна́й // Украинскія народныя пѣсни. Часть первая / М. Максимович. — М.: Университ. тип., 1834. — С. 141.
Посилання
Ѣхавъ козакъ за Дунай // Шаховской А. А. Козак стихотворец: анекдотическая опера водевиль в одном действии. — СПб.: в Типографии императорского театра, 1815. — С. 3—4. — 73 с.
.jpg)
