Римляни, що володіли цією місцевістю до IV століття, називали Шварцвальд Marciana Silva, що означало «прикордонний ліс». Межа тут проходила між римлянами і германським плем'ям маркоманів. Пізніше Шварцвальд завоювали свеви, предки сучасних швабів і алеманів. Археологічні розкопки свідчать про те, що в південному Шварцвальді з римських часів до пізнього Середньовіччя вівся інтенсивний видобуток срібла і свинцю. Після епідеміїчуми в 1516 році та селянських повстань у 1525 році Шварцвальд значно збезлюдів. Новий підйом почався у XVII столітті, коли поновилися промисли та зросла кількість населення.
Фрайбург відомий в наш час[коли?] дослідженням та використанням сонячної енергії та має ім'я зеленого міста. У Фрайбурзі є цілий район, де будинки споруджені за принципом мінімального використання енергії, на дахах встановлено сонячні колектори, за допомогою яких сонячна енергія перетворюється на електричну або теплову.
Культура
Для мешканців Шварцвальду характерні самобутні традиційні вбрання, особлива місцева архітектура та кухня. Регіон відомий виробництвом годинників, перш за все настінних, проте ці годинники виробляються насамперед для експорту в такі країни як Сполучені Штати Америки, Китай та Австралію. Годинники купують здебільшого як сувенір. Вважається також батьківщиною знаменитого шварцвальдського вишневого торту зі збитими вершками та популярною в Європі шварцвальдською шинкою.
Регіон Шварцвальд живе насамперед із туризму. Нараховують близько 28 мільйонів ночівель на рік у 138.000 в готелях, а також 60.000 у приватних пансіонах.