|
Іринарх (Попов)
Єпископ Іринарх (в миру Яків Дмитрович Попов; 1790 — 25 вересня 1877) — єпископ Російської православної церкви, архієпископ Рязанський і Зарайський. БіографіяНародився близько 1790 року в селі Довгому, Курського повіту в сім'ї священика. З 1804 року навчався в Курській семінарії. У 1814 році поступив в Петербурзьку духовну академію. 18 липня 1817 закінчив курс Петербурзької академії зі ступенем кандидата богослов'я. 1 серпня того ж року пострижений у чернецтво; 6 серпня — висвячений у сан ієродиякона, а 8 серпня — у сан ієромонаха. 24 липня 1818 призначений інспектором Орловської семінарії. 16 вересня затверджений у ступені магістра. 18 червня 1819 відправлений в Мілан до будинкової церкви маркізи Терци, уродженої княгині Голіциної. У серпні 1824 переміщений в Імператорську Російську місію у Флоренції. У 1827 році переведений до Риму. У лютому 1831 року призначений архімандритом Ярославського Толгського монастиря. У січня 1833 року посланий з місією в Грецію до церкви в Афінах. У 1835 році повернувся в Росію. Нагороджений орденом Володимира 3-го ступеня. 3 травня 1836 хіротонізований в єпископа Старицького, вікарія Тверської єпархії. З 15 вересня 1836 року — єпископ Ризький, вікарій Псковської єпархії. Служіння Ірінарха (до єпископства) за кордоном розвинуло в ньому чудове вміння поводитися з людьми і у важких обставинах тримати себе з гідністю. Саме ці якості особливо потрібні при його служінні в Ризі. Перш за все він приступив до навернення старообрядців до єдиновірства і мав у цій справі значний успіх. При Іринархові відбулося перший масовий рух латишів до з'єднання з православною церквою. Але дії його викликали невдоволення серед німецьких баронів, які не бажали зміцнення православ'я серед латишів. Генерал-губернатор барон Пален в 1841 році почав клопотатися про переміщення владики з Риги, бачачи саме в ньому загрозу лютеранству і влади німецького дворянства в Прибалтійському краї. На Ірінарха посипалися доноси, його звинувачували в тому, що він є винуватцем нібито бунту, що починався проти уряду. Клопотання було задоволено, і єпископ Іринарх покинув Ригу. 7 жовтня 1841 звільнений за скаргою на нього ризьких поміщиків. Був вивезений з Риги майже як арештант. Проведене пізніше слідство довело невинність єпископа Ірінарха. У тому ж 1841 році призначений єпископом Острогозьким, вікарієм Воронезької єпархії. 12 січня 1842 призначений єпископом Вологодським. З 12 листопада 1844 року — єпископ Кишинівський. Віце-президент Тюремного комітету. 14 квітня 1845 возведений у сан архієпископа. 17 березня 1858 переміщений на Подільську і Брацлавську кафедру. 20 грудня 1863 переведений на Рязанську кафедру. 29 серпня 1867 звільнений на спокій через хворобу в Рязанський Спаський монастир. У 1868 року переведений в Рязанський Троїцький монастир. Помер 25 вересня 1877 року. Похований в Рязанському Троїцькому монастирі. Праці
Посилання
|
||||||||||||||||||
