Народився в сім'ї православного священика села Дубасіщі Єльницького повіту Смоленської губернії.
Закінчив Вяземське духовне училище і Смоленську духовну семінарію, в 1919-1920 роках вступає в Смоленський державний університет, але важке матеріальне становище численної родини батька змушує його залишити заняття і вступити на цивільну службу.
Заочно вчився в Харківському відділенні Московського інституту зв'язку.
Перебував у Обновленські Церкві, там висвячений на священика обновленцями.
З початком міжсоюзницької війни Німеччини та СССР залишився на території України, взявши участь у відновлення Церкви на звільнених від комуністів територіях. 15 серпня1942 архієрей УАПЦ Геннадій (Шиприкевич) заново висвятив цього російського обновленця на диякона, а 16 серпня — заново на священика Дніпропетровської єпархії УАПЦ.
1950 році — настоятель Миколаївського молитовного будинку села Амур у Дніпропетровську, потім був священиком Троїцького кафедрального собору та секретарем Дніпропетровського Єпархіального Управління РПЦ.
1957 році — секретар архієпископа Дніпропетровського і Запорізького.
1958 пострижений у чернецтво з ім'ям Іоасафа і зведений у сан архімандрита.
17 серпня1958 хіротонізований на єпископа Сумського і Охтирського Московської патріархії.
З 21 травня1959 року — єпископ Дніпропетровський і Запорізький РПЦ МП. Прийняв єпархію з 286 діючими парафіями, залишив у Дніпропетровській єпархії менше сорока парафій. Уповноважений у справах релігій у своєму звіті за 1959 рік писав:
Про те, що правлячий єпископ прислухається до наших порад і не прагне зміцнювати засади Церкви, говорять і такі факти: у червні, коли мною на прийомі було усно оголошено Іоасафу про рішення з питання закриття Тихвинського жіночого монастиря в Дніпропетровську, він у веселому тоні заявив: «Давно б треба було ліквідувати це кодло». / … / В серпні 1959 р. в м. Дніпропетровську закрито жіночий монастир, протягом року закрито 21 церкву і чернечий дім. / … / Запитань до Ради у мене немає, але є прохання до поради про те, що якщо у випадку патріарх обрушиться на єпископа Іоасафа за велику кількість закритих церков і молитовних будинків, підтримати Іоасафа, тому що він все для нас робить, але тільки боїться, щоб патріарх його не покарав ".
12 січня1962 йому було доручено тимчасове управління Хмельницькою єпархією РПЦ МП.
Навесні 1962єпископ Іоасаф супроводжував Патріарха РПЦ Алексія в його агентурній поїздці по Югославії, Болгарії та Румунії, яка була закамуфльована під релігійний візит.
25 лютого1964 возведений у сан архієпископа і нагороджений правом носіння хреста на клобуку.
З 30 березня1964 року — митрополит Київський і Галицький, Екзарх України та постійний член Священного Синоду.
У жовтні 1964 року очолював делегацію Російської Православної Церкви на урочистостях в Празі, з нагоди інтронізації Митрополита Празького і всієї Чехословаччини Дорофея.
З 1965 КГБ СССР зробило його членом Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном.
З 5 лютого по 25 травня тимчасово керував Луганською єпархією РПЦ МП.