Амур (Дніпро)Амур — лівобережна місцевість у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра. Поділяється на Амур-Піски й Амур-Чорнозем. Амур-Піски положений над Дніпром на піщаних ґрунтах. Амур-Чорнозем положений північніше Амур-Пісків на чорноземі. НазваПоходження назви Амура, за головною версією, пов'язують з віддаленою у очах катеринославців місцевістю, нібито «Амур»; та залізницею, що уперлася у велику річку, що нагадувала далекосхідний Амур. Франкомовному бельгійському керівництву промисловості Амуру було важливим фактором закріпленням французького слова la Amour (любе, улюблене) за робочим селищем Файнберга. Любити бельгійцям Амур було за надприбуткові статки, що забезпечував їм завод з працьовитими робітниками-українцями, мешканцями Амуру. За іншими версіями назву дали якісь селяни-переселенці, що прийняли за далекосхідний Амур Дніпро[1]. ІсторіяСелище при залізниці й пристаніЗемля Амура належала Файнбергу й Г. Тарнопільському. Ім'я Файнберга залишилося у назві півострова Файнберга, що відділяє гавань амурського порту від Дніпра, а також у селищі Файнберг. Селище на землі Файнберга відоме у джерелах з 1875 року. У 1873 році тут була завершена залізнична гілка від Синельникового до річки Дніпра, з планами на будівництво залізничного переходу через річку Дніпро у Катеринослав, на багате на залізну руду Криворіжжя та Херсонську губернію. У 1873 році була збудована додаткове відгалуження залізниці до лісової пристані у дніпровській затоці, яку називали Нижньодніпровськ-Пристань. Ця гілка зараз є на півдні Амура-Пісків у Вантажному річковому порту Дніпра. Біля затоки були кілька причалів, тартаки та інші дрібні підприємства. Хаотичне у плані селище будівників залізниці при затоці мало лавки, шинки, базарчик. Землевласники Файнберг й Тарнопільський стягувати з поселенців орендну плату. Поселяни селища Файнберга працювали на будівництві залізничного Амурського мосту, що був завершений 1884 року. Тоді селище потерпало від повеней навесні й від безводдя влітку. Селище при заводахДалі Амур розвивається як робітниче селище на захід від Мануйлівки. У 1895 році П. Ланге придбав у Г. Тарнопольського сто десятин землі й спорудив тут сталеливарний, залізопрокатний й трубопрокатний завод, відомий як завод «Ланге» (за ім'ям власника — бельгійського інженера). Одночасно із заводом Ланге виникли Франко-російські вагонні майстерні, що виготовляли трамвайні вагони. У 1896 році на північ від Амура й Мануйлівки у Кирилівці засновано Катеринославський машинобудівельний завод та Головні вагонні майстерні Катерининської залізниці. У 1896 році виникає машинобудівний завод «Сіріус» (пізніше Дніпропетровський чавуновальцеробний завод). У 1899 році південніше за завод «Ланге» відкривається металообробний завод «Шодуар Б» Бельгійського акціонерного товариства російських трубопрокатних заводів. Франкомовне бельгійське керівництво було важливим фактором закріпленням французького la Amour у назві селища. У 1896 році на Амурі будується церква Святого Миколая. Опис Амуру у міському довіднику «Весь Катеринослав» за 1913 рік:
Революційна добаЩе у 1905 році з 8 грудня тут був загальний страйк на Катерининській залізниці. Тоді на станціях, у депо та майстернях діяли бойові дружини, що були утворені революційними організаціями для боротьби з урядом. У 1912 році у вагонних майстернях на Кирилівці почав діяти більшовицький осередок. За Першої світової війни у Нижньодніпровську видається на підпільній типографії газета «Пролетаріат». Після лютого 1917 року була створена рада Задніпров'я, де влада належала робітникам. 3 червня 1917 року постановою Міністерства Внутрішніх справ Тимчасового уряду селища Амур та Нижньодніпровськ були об'єднані у місто Амур - Нижньодніпровське[2]. У вересні 1917 року створено Задніпровський районний комітет ВКП(б). У роки Української революції Амур разом з усім Задніпров'ям був осередком більшовиків. Радянська добаАмур до 1918 року разом з Мануйлівкою, селищем біля станції Нижньодніпровськ, Султанівкою, Барафою та Сахаліном називався Задніпров'ям. У 1918 році більшовики перезаснували місто Амур-Нижньодніпровське, що стало початком сучасного Амур - Нижньодніпровського району. У 1920 році місто Нижньодніпровське вже у складі міста Катеринослав, як Амур-Нижньодніпровський район серед інших 5-ти міських районів. У березні 1920 року більшовики завершили націоналізацію трубопрокатних й машинобудівельних підприємств Катеринослава. 1921 року бельгійський завод «Шодуар Б» (на півдні) разом з заводами «Бехтольд» й «Ланге» (на півночі) об'єднали під ім'ям «Комінтерн» (Комуністичного інтернаціоналу молоді). 1922 року перейменовані селища Піски, Амур й Чорнозему на селище Дня Жовтня. На Пісках були перейменовані: Церковна вулиця — на Желябовську, Румянцевська на Перекопську, Йорданська на Халтуринську, Катеринославська на Бакунинську, Межова на Бебельську, Єврейська на Мурав'ївську, Залізна на Зинаківську, Грушева на Володарську. На селищі Чорнозем були перейменовані вулиці Межова на Урицьку, Олександрівська на Солов'ївську, Миколаївська на Коляївську. Штучна назва «Дня Жовтня» була ігнорована самою владою, яка залишила назву селища у назві Амур-Нижньодніпровського району[3]. У 1925 році Амур разом з Задніпров'ям увійшов до складу Катеринослава, котрий наступного 1926 року перейменовано на Дніпропетровськ. 5-7 травня 1931 року на Амурі трапився велике затоплення через велику повінь, через підняттям вод греблею Дніпрогесу. На спорудженні дамби на Амурі працювало 2000 осіб, що виявилася малоефективною. Ситуацію змінило будівництво у Амурській затоці. У листопаді 1933 року в Амурській затоці завершено новий вантажний річковий порт з довжиною причальної стінки у 3 км, що на той час була найдовшою на Дніпрі. У 1935 році Амурським мостом проклали перші 3 км трамвайного маршруту на лівобережжя, що покращило зв'язок Амура з Дніпропетровськом. На початку серпня 1941 року Амур зайняли німці. Радянська армія захопила Амур 27 вересня 1943 року. У 1960-х роках більшість вулиць була заасфальтована й на Амур-Піски призначений автобус № 25. Злочинний АмурЗ 1970-х років Амур став найкриміналізованішим районом міста коли тут почала діяти банда Матроса. Олександр Мільченко «Матрос» (1948—1997) починав кар'єру футболіста у дублювальному складі «Дніпра» й потім у волгоградському «Роторі». Після звільнення з лав «Ротору» за пияцтво він повернувся на Амур й влаштувався на завод «Укрм'ясомолреммаш», де створив рекетирську бригаду. Банда обклала підпільних підприємців «цеховиків» 10 % податком. З ним приятелювали олімпійський чемпіон штангіст Султан Рахманов, чемпіон світу боксер Віктор Савченко, керівник Дніпропетровського міського УВС Павло Стужак (покінчив самогубством за часи андроповської ревізії області). У бані на Феодосійській вулиці за часів студіювання у ДІБІ був вишибалою Матроса майбутній голова державної адміністрації однієї з областей незалежної України. При Юрії Андропові у 1983 році Мільченка ув'язнили. Він звільнився у 1995 році, після чого у місті були вбиті 7 кримінальних авторитетів Дніпропетровська. Розслідувалася справа вбивства Євгена Щербаня й Вадима Гетьмана, де фігурував Олександр Мільченко, який звів Павла Лазаренко з донецькою бандою Євгена Кушніра (вбито у ін'єкцією у березні 1998 року). Мільченко зненацька помер при спробі перетнути кордон з Угорщиною.[4][5] За радянської доби Амур не було телефонізовано, проте до садиби Матроса вела особиста телефонна лінія для «забезпечення безперебійного функціонування м'ясо-молочної промисловості області».[5] За злочинами Матроса частково був знятий радянський фільм «Злодії в законі».[5] Також написаний Віталієм Васільєвим нарис «Амурські війни». МежіНа півдні обмежена Амурською гаванню Дніпра. На сході обмежена залізницею між станціями Дніпро-Головний-Нижньодніпровськ, за якою положена Мануйлівка та її західна частина Барафа. На півночі обмежена річкою Гнилокіш, за якою положена Кирилівка. На заході обмежена Вітчизняною вулицею, за якою положена Ломівка. ОписЦентр старого Амуру розташований на південній стороні вулиці Желябова (№ 31, 33 й 35). Тут була базарна площа та церква, що відбудовується з кінця 1990-х років. Високі ґрунтові води, що підтоплюють льохи. Одно-, двоповерхова житлова приватна забудова. Визначні споруди й будівлі
За генеральним планом розвитку Дніпра Вітчизняна вулиця буде продовжена мостом через річку Дніпро Установи
Підприємства
ВулиціВулиці Амур-Пісків
Вулиці Амур-Чорнозему
Світлини
Джерела
Примітки
|
_-_%D0%A4%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE-%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BB%D1%96%D1%86%D0%B5%D0%B9.jpg)
_-_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%8F_%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BD%D1%8F_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%E2%84%96_68.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
