Село Черник лежить у південно-західній частині Івано-Франківської області у Ґорґанах, неподалік від гори Довбушанки. Через село протікають річки Зелениця та Черник. У селі на річці Черник є мальовничий водоспад — Черник. На південь від села розміщений природний заповідник «Ґорґани».
Історія
Черник відоме ще з першої половини XVIII століття, коли жителі Зеленої та Черника брали участь в опришківському русі. За переказами старожилів, назва Черник пов'язана з великою кількістю чорниць (афин). За іншою версією — від дієслова «черти»: раніше дерева в лісі спершу обтесували, аби швидше всихали, а потім вже рубали.
Село відоме не лише своєю чарівною природою, але й славною повстанською історією. Колись у селі побував ватажок опришків Олекса Довбуш. Він деякий час проживав у селі. На честь цієї події названа гора «Довбушанка». Під час повстання Олекси Довбуша деякі селяни брали участь у подіях того часу, а саме Онуфрак Василь та Осташук Іван.
У жовтні 2002 року в селі було вставлено пам'ятник першому вчителю Черниківської школи та відомому етнографу Антіну Онищуку, з нагоди 120 річчя від дня народження дослідника. У цей же ж день в школі відкрився музей, де зараз зберігаються письмові перекази Онищука, в яких він записував історію села, різні легенди та багато іншого.
У Черниківській ЗОШ I-II ст. навчається 156 учнів.[2]
Перша школа в селі заснована у 1901 році Антіном Онищуком (видатним етнографом і фольклористом). Під його орудою селяни збудували шкільне приміщення. До 1-го класу тоді вперше пішли 16 сільських дітей.
До 100-річчя сільської школи в колишньому шкільному приміщенні відкрили етнографічний музей, експонати для якого збирали місцеві школярі. Учасники місцевого шкільного гуртка «Пацьорки» стали переможцями 2-го туру Всеукраїнської експедиції «Історія міст і сіл України».[1]
ФАП
ФАП обслуговує – 946 осіб, в т. ч.: дорослих – 708 чол., дітей – 238.
Завідувач — Іванна Михайлівна Онуфрак (1971 р. н.), на цій посаді - з 1998 р.
Першу читальню "Просвіти" створив на початку XX століття місцевий вчитель Антін Онищук. З його допомогою в селі також створили кооперативну крамницю та "позичкову касу".[1]
Бібліотека
Завідувач – Надія Дмитрівна Осташук (1977 р. н.), на цій посаді - з 2009 р.