U-190

U-190
U 190
Німецький підводний човен U-190 в порту Сент-Джонса після капітуляції. Червень 1945
Верф Deutsche Schiff- und Maschinenbau, AG Weser, Бремен
Під прапором Третій Рейх Третій Рейх
Належність Крігсмаріне 1933-1945 Крігсмаріне
Порт приписки Штеттін
Лор'ян
Фленсбург
Замовлення 4 листопада 1940
Закладений 7 жовтня 1941
Спуск на воду 8 червня 1942
Введений до складу флоту 24 вересня 1942
На службі 1942—1945
Сучасний статус 14 травня 1945 року капітулював канадському флоту; 21 жовтня 1947 року затоплений як мішень поблизу Галіфакса
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
Проєкт
Тип ПЧ великий океанський торпедний ДПЧ
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 18,2 вузлів (33,7 км/год)
Швидкість (підводна) 7,3 (13,5 км/год)
Робоча глибина занурення 100 м
Гранична глибина занурення 230 м
Дальність плавання 63 милі (117 км)  км на швидкості 4 вузли (7,4 км/год) (у підводному положенні)
13 450 морських миль (24 910 км на швидкості 10 вузлів (19 км/год) (у надводному положенні)
Екіпаж 48 офіцерів та матросів
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 76,76 м
Ширина корпусу найб. 6,86 м
Висота 9,6 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,67 м
Водотоннажність надводна 1 144 т
Водотоннажність підводна 1 257 т
Силова установка
Дизель-електрична:
2 дизельні двигуни MAN M 9 V 40/46
2 електродвигуни Siemens-Schuckert 2 GU 345/34
Гвинти 2
Потужність 2 × 2 200 к.с. (дизелі)
2 × 740 к.с. (електродвигуни)
Озброєння
Артилерія 1 × 105-мм палубна гармата SK C/32
Торпедно-
мінне озброєння
4 носових і 2 кормових ТА; 22 торпеди або 44 міни TMA чи 66 TMB
ППО 1 × 37-мм зенітна гармата SKC/30
2 (1 × 2) × 20-мм зенітні гармати FlaK 30
Історія служби
У складі 4-та флотилія ПЧ
2-га флотилія ПЧ
33-тя флотилія ПЧ
Операції 6 походів
Перемоги 1 військовий корабель (590 тонн) та 1 судно потопив (7 015 GRT)
U-190. Карта розташування: Канада
U-190 затоплення
U-190
затоплення
U-190 капітуляція
U-190
капітуляція
Райони затоплення та капітуляції U-190

U-190 — німецький великий океанський підводний човен типу IXC/40, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 7 жовтня 1941 року на корабельні Deutsche Schiff- und Maschinenbau, AG Weser у Бремені під будівельним номером 1036. Спущений на воду 8 червня 1942 року, а 24 вересня 1942 року корабель увійшов до складу ВМС нацистської Німеччини[1].

Історія служби

U-190 належав до серії німецьких підводних човнів підтипу IXC/40, найбільшої серії великих океанських човнів типу IX, подальшого розвитку IX C зі збільшеними розмірами, підвищеною дальністю плавання і без третього перископа, призначених діяти на морських комунікаціях противника на далеких відстанях у відкритому океані. Човнів цього типу було випущено 87 одиниць і вони відносно результативно проявили себе в ході бойових дій в Атлантиці. 24 вересня 1942 року U-190 розпочав службу у складі 4-ї навчальної флотилії, з 1 березня 1943 року був переведений до бойового складу 2-ї флотилії ПЧ Крігсмаріне, а 1 жовтня 1944 року перейшов у підпорядкування 33-ї флотилії ПЧ.

З лютого 1943 року і до травня 1945 року U-190 здійснив 6 бойових походів у Атлантичний океан, в яких провів 482 дні. Човен потопив 1 суховантажне судно (7 015 GRT) й один військовий корабель (590 тонн).

U-190 перебував з лютого 1945 року у шостому бойовому поході на патрулюванні біля східного узбережжя Північної Америки, поки 8 травня не отримав наказ рейхспрезидента Карла Деніца здатися в полон. 11 травня човен зустрівся з канадським фрегатом «Вікторіявіль» за 500 морських миль (930 км) від мису Кейп-Рейс, Ньюфаундленд. Командир Райт підписав документ про беззастережну капітуляцію і був узятий в полон разом зі своїм екіпажом на борт «Вікторіявілля», який супроводжував підводний човен до Ньюфаундленду.

19 травня U-190 був офіційно введений до складу Королівських ВМС Канади. Його першим завданням був урочистий обхід влітку 1945 року населених пунктів уздовж річки та затоки Святого Лаврентія із зупинками в Монреалі, Труа-Рів'єрі, Квебеку, Гаспе, Пікту та Сіднеї. Повернувшись до Галіфаксу, трофейний човен розпочав виконувати обов'язки протичовнового тренувального корабля, які продовжував виконувати протягом півтора року.

21 жовтня 1947 року біля Нової Шотландії U-190 був затоплений як корабель-мішень бомбами та вогнем з гармат канадського есмінця «Нутка» та тральщика «Нью Ліскерд» та кількох літаків «Файрфлай» і «Сіфайр».

Командири

Перелік уражених U-190 суден у бойових походах

Перелік затоплених суден та кораблів[2]
Дата Командир ПЧ Назва Тип Належність Водотоннажність (брт) Вантаж Конвой Результат та координати Наслідки атаки для екіпажу Прим.
Перший похід (20.02—30.03.1943, 39 діб; КільЛор'ян)
1 8 березня 1943 Kptlt. Макс Вінтермеєр Empire Lakeland[3] суховантажне судно Велика Британія Велика Британія 7 015 7805 тонн морожених та генеральних вантажів Конвой SC 121 потоплено
58°03′ пн. ш. 28°12′ зх. д. / 58.050° пн. ш. 28.200° зх. д. / 58.050; -28.200 (Empire Lakeland)
64 (усі загинули)
Шостий похід (19.02—14.05.1945, 85 діб; ГортенБей-Буллс)
2 16 квітня 1945 Oblt. Ганс-Ервін Райт «Іскваймолт»[4] тральщик  Військово-морські сили Великої Британії 590 потоплений
44°28′ пн. ш. 63°10′ зх. д. / 44.467° пн. ш. 63.167° зх. д. / 44.467; -63.167 (HMCS Esquimalt (J 272))
70 (44 загинули та 26 вціліли) тральщик класу «Бангор»

Див. також

Примітки

Виноски
Джерела
  1. U-190. uboat.net.(англ.)
  2. Ships hit by U-190.
  3. Empire Lakeland
  4. HMCS Esquimalt (J 272)

Джерела

  • U-190. на uboat.net. (англ.)

Література

  • Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
  • Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). U-boats and Mine Warfare Vessels. German Warships 1815—1945. 2. Translated by Thomas, Keith; Magowan, Rachel. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-593-4.
  • Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)

Посилання