CHa-31

CHa-31


Служба
Тип/клас допоміжний мисливець за підводними човнами
Держава прапора Японія Японія
Належність
Корабельня верф у Сікоку / верф ВМФ у Куре, будівельний № 530
Замовлено 1941 фінансовий рік
Закладено 29 червня 1942
Спущено на воду 22 травня 1943
Введено в експлуатацію 10 червня 1943
На службі 1943
Загибель 16 жовтня 1943 потоплений північніше від Рабаула
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 130
Довжина 29,2 м
Ширина 5,7 м
Осадка 2,0 м
Технічні дані
Рухова установка 1 дизель
Потужність 400 к.с.
Швидкість 11 вузлів
Дальність плавання 1000 миль (1900 км) на швидкості 10 вузлів
Екіпаж 32
Озброєння
Торпедно-мінне озброєння 22 глибинні бомби
Зенітне озброєння 1 × 7,7-мм кулемет
CHa-31. Карта розташування: Папуа Нова Гвінея
16.10.43
16.10.43
Район потоплення CHa-31

CHa-31 — мисливець за підводними човнами Імперського флоту Японії, який взяв участь у Другій світовій війні.

CHa-31 належав до серії допоміжних мисливців, споруджених з використанням можливостей малих суднобудівних підприємств. Ці кораблі мали дерев'яний корпус та при зникненні зацікавленості в них зі сторони збройних сил мали бути перетворені на риболовецькі судна.

Спорудження корпусу CHa-31 здійснили на верфі в Сікоку (Shikoku), а його оснащення озброєнням провели на верфі ВМФ у Куре.

З червня 1943-го корабель ніс службу в районі порту Саєкі (північно-східне узбережжя Кюсю), а в серпні був включений до 81-го охоронного загону, що діяв у Океанії. 2—17 вересня CHa-16 у складі конвою № 3902 пройшов з Йокосуки на Трук (розташована в центральній частині Каролінських островів головна японська база в Океанії), а 18 вересня в конвої № 1212 вийшов далі на південь до Рабаула (головна передова база в архіпелазі Бісмарка).

16 жовтня 1943-го CHa-31 перебував у морі Бісмарка біля північно-східного завершення острова Нова Британія, де був виявлений та потоплений американським літаком B-24.[1][2]

Примітки

  1. Materials of IJN (Vessels - CHa-1 class Auxiliary submarine chasers). admiral31.world.coocan.jp. Процитовано 29 березня 2024.
  2. 第三十一號驅潜特務艇. www.tokusetsukansen.jpn.org. Процитовано 29 березня 2024.