CHa-17

CHa-17


Служба
Тип/клас допоміжний мисливець за підводними човнами
Держава прапора Японія Японія
Належність
Корабельня верф у Горікі / верф ВМФ у Куре, будівельний № 516
Замовлено 1941 фінансовий рік
Закладено 21 квітня 1942
Спущено на воду 23 лютого 1943
Введено в експлуатацію 10 травня 1943
На службі 1943—1944
Загибель 18 лютого 1944 потоплений в архіпелазі Бісмарка
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 130
Довжина 29,2 м
Ширина 5,7 м
Осадка 2,0 м
Технічні дані
Рухова установка 1 дизель
Потужність 400 к.с.
Швидкість 11 вузлів
Дальність плавання 1000 миль (1900 км) на швидкості 10 вузлів
Екіпаж 32
Озброєння
Торпедно-мінне озброєння 22 глибинні бомби
Зенітне озброєння 1 × 7,7-мм кулемет
CHa-17. Карта розташування: Папуа Нова Гвінея
18.02.44
18.02.44
Район потоплення CHa-34

CHa-17 — мисливець за підводними човнами Імперського флоту Японії, який взяв участь у Другій світовій війні.

CHa-17 належав до серії допоміжних мисливців, споруджених з використанням можливостей малих суднобудівних підприємств. Ці кораблі мали дерев'яний корпус та при зникненні зацікавленості в них зі сторони збройних сил мали бути перетворені на риболовецькі судна.

Спорудження корпусу CHa-17 здійснили на верфі у Горікі (Goriki), а його оснащення озброєнням провели на верфі ВМФ у Куре.

Кілька місяців корабель ніс службу в районі порту Саєкі (північно-східне узбережжя Кюсю), а в серпні 1943-го був включений до 83-го охоронного загону, що діяв у Меланезії. 2—17 вересня CHa-16 у складі конвою № 3902 пройшов з Йокосуки на Трук (розташована в центральній частині Каролінських островів головна японська база в Океанії), а потім перейшов до архіпелагу Бісмарка.

18 лютого 1944-го CHa-17 перебував в районі Кавієнгу (друга за значенням японська база в архіпелазі Бісмарка, розташована на північному завершенні острова Нова Ірландія), де був виявлений та потоплений літаками B-25.[1][2]

Примітки

  1. Materials of IJN (Vessels - CHa-1 class Auxiliary submarine chasers). admiral31.world.coocan.jp. Процитовано 29 березня 2024.
  2. 第十七號驅潜特務艇. www.tokusetsukansen.jpn.org. Процитовано 29 березня 2024.