15-й окремий мотопіхотний батальйон «Суми»
15-й окремий мотопіхотний батальйон «Суми» (15 ОМПБ) — формування у складі Збройних сил України, створене як 15-й батальйон територіальної оборони «Суми» з мешканців-добровольців Сумської області. Командир батальйону — підполковник Павло Герасімов. Створення Створення Сумського батальйону територіальної оборони почалося 23 квітня 2014 року[1][2]. Комплектування батальйону проходило на основі Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу»[3], «Положення про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України»[4], наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України»[5]. Військові комісаріати Сумської області наповнили батальйон особовим складом із числа патріотично налаштованих сум'ян, але серед них було мало тих, хто раніше проходив строкову службу. Не вистачало кадрових офіцерів; довгий час шукали відповідну кандидатуру на посаду комбата. Після завершення комплектування, розпочалися теоретичні курси та практичні заняття з правил чергування на блокпостах та охорони стратегічних об'єктів, а також — рукопашного бою; водії відпрацювали рух у складі колони; двічі були проведені стрільби на полігоні[6]. На закупівлю військової амуніції для батальйону Сумська обласна рада виділила з обласного бюджету 3 мільйони гривень[7]. Планувалося, що батальйон нестиме службу лише в межах Сумської області, охороняючи важливі об'єкти — державні установи та більш ніж 500 км кордону з Росією[6]. Було заявлено, що рядовий солдат буде отримувати близько 2600 гривень, а офіцерський склад, залежно від вислуги років, військового звання та посади, — від 4000 до 6000 гривень[6]. На час навчань за тероборонівцями зберігається зарплата та місце на основній роботі.[8] СкладШтатна чисельність батальйонів територіальної оборони мирного часу була визначена в 426 військовослужбовців[9]. У Сумах спочатку планували сформувати батальйон кількістю у 300 осіб[10]. Після доукомплектування в червні за рахунок мобілізованих та добровольців із числа членів добровольчого загону територіальної оборони при Сумському міському військовому комісаріаті, — в батальйоні вже нараховувалося 463 особи[6]. Військове містечко для батальйону обладнали у казармах 27-го полку реактивної артилерії (м. Суми). Командиром батальйону був призначений колишній начальник кафедри Сумського інституту ракетних військ і артилерії підполковник Павло Герасімов. ОзброєнняПри формуванні 15-й БТрО одержав штатну зброю стрілецького підрозділу: пістолети, автомати та ручні кулемети. Влітку особовому складу були видані автоматичні та одноразові гранатомети. Батальйону не була надана броньована техніка; довгий час тягнулася конфліктна ситуація пов'язана з нестачею захисної амуніції[11]. ДіяльністьНа початку червня керівництво батальйону відрапортувало про повну готовність особового складу до виконання будь-яких наказів командування[12]. На думку ж членів родин та окремих бійців батальйону, насправді — не було проведено достатнього бойового злагодження підрозділу[11]. 12 червня Сумський батальйон територіальної оборони відбув для виконання завдань Генерального штабу на території Луганської області, яка тоді офіційно не входила до району проведення Антитерористичної операції на сході України[13]. На той час особовий склад не був забезпечений засобами пасивного захисту — шоломами і бронежилетами[14]. Дізнавшись про це, матері та дружини військовослужбовців батальйону вийшли 20 червня з плакатами «Поверніть наших чоловіків!» та «Пожалійте матерів — поверніть їм синів» під Сумську ОДА. Вони вимагали негайного забезпечення бійців батальйону касками та бронежилетами, або ж — повернення їх додому[15]. По прибуттю на місце розгортання у Луганській області батальйон поділили на дві частини, — дві його роти розмістилися на відстані близько 100 км одна від одної поблизу із державним кордоном з Росією. На початку липня один взвод батальйону був перекинутий на північ у смт Мілове, Луганська область, для посилення Луганського прикордонного загону. У Мілове прикордонники опинились у складних умовах несення служби, оскільки українське Мілове і російське Чертково розділяє лише трикілометрова вулиця Дружби народів, яка є умовним державним кордоном. Уночі проти 8 серпня пункт пропуску «Мілове» та місце тимчасового базування сум'ян були обстріляні з мінометів та гранатометів. Сумські бійці у відповідь також відкрили вогонь — напад відбили[16]. Восени особовий склад 15-го БТрО продовжив нести службу на сході України. Як заявив військовий комісар Сумського обласного військового комісаріату Віталій Бондаренко:
Комбат Герасімов в свою чергу сказав, що «настрій у бійців бойовий. Військові вірні присязі, вірні народу, вірні Україні[17].» Шефська допомогаМісцеві органи влади Сумщини, підприємства, громадські організації, волонтери та просто звичайні сум'яни з початку функціювання батальйону надають йому моральну підтримку та матеріальну допомогу[18][19]. Так, небайдужі громадяни Сумської області разом із членами «Київської регіональної організації миротворців» (КРОМ) зібрали у червні 800 тисяч гривень пожертв. На ці кошти на початку липня були придбані: «засоби індивідуального захисту, рації, спальні мішки, намети та інша необхідна в умовах бойових дій амуніція». 9 липня представники «КРОМу» відвезли цінний вантаж у Луганську область до базового табору 15-го БТрО. Як заявив заступник голови «КРОМ» Владислав Глазунов:
Архієпископ Сумський і Охтирський Євлогій в Спасо-Преображенському кафедральному соборі Сум передав бійцям батальйону територіальної оборони освячені ним бронежилети[21]. Не лишилися осторонь й сумські дітлахи: вони малювали плакати та писали листи з побажаннями бійцям 15-го батальйону та з допомогою волонтерів передавати їх на передову[22]. Голова обласної спілки ветеранів Афганістану Анатолій Линник переказав місячний заробіток за вересень на потреби 15-го БТрО. Він сказав:
Переформатування10 листопада в ефірі телеканалу «ICTV» Міністр оборони України Степан Полторак заявив:
Відповідно до директиви Генерального штабу 15-й БТрО був у листопаді 2014 року переформатований у 15-й окремий мотопіхотний батальйон 92-ї механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Станом на жовтень 2016 року 15-й батальйон «Суми» входить до складу 58-ї мотопіхотної бригади.[25] ТрадиціїСимволікаНа нарукавному знаку батальйону в щиті ренесансної форми зображено ангела з піднесеним угору обома руками мечем у супроводі написів «XV ОМПБ» та «СУМИ»[26]. Храм4 червня у батальйоні відкрили та освятили військову капличку на честь Архангела Гавриїла. Зініціювали відкриття каплиці військові священики батальйону. Чин освячення провів архієпископ Сумський і Охтирський Мефодій разом з капеланами підрозділу. Уже першу службу відправили за здоров'я військових, які захищають Україну на донбаських позиціях.[27] Втрати7 грудня 2014-го під час перебування у відпустці помер боєць батальйону Косточка Ігор Васильович[28].
3 травня 2015 на закладеному фугасі біля Катеринівки при русі по ґрунтовій дорозі підірвалася БРДМ Збройних сил України, загинули два вояки — Юрій Гіль та Аркадій Чухнов, троє зазнали поранень[29]. 19 травня 2015 року 6 військовиків 15-го батальйону вирушили в БРДМі на допомогу бійцям, які потрапили у засідку. Приблизно о 18:30, рухаючись по ґрунтовій дорозі, БРДМ підірвалась на фугасі. Солдат Руслан Заєць зазнав поранень, несумісних із життям. Тоді ж поліг Сергій Курилко, 3 вояки зазнали поранень. 19 серпня саперна група 15-го батальйону з 4 осіб наразилася на розтяжку під час виконання бойового поблизу села Оріхове Попаснянського району. Загинули Андрій Балишов та командир, лейтенант Андрій Каплуновський, ще одного вояка у важкому стані доправлено до лікарні Сєвєродонецька. 28 серпня загинув Вантух Олег Амвросійович; старшина[30]. 22 грудня під Новобахмутівкою підірвався на гранаті молодший сержант Олег Галатюк. 26 липня 2016 року загинув в районі смт. Верхньоторецького Ясинуватського району солдат Настасенко Сергій Олександрович[31]. 16 лютого 2017 року під Авдіївкою загинув старший сержант Щербина Юрій Володимирович. 26 лютого загинув на бойовому чергуванні внаслідок мінометного обстрілу в районі промислової зони Авдіївки солдат Абрамітов Артур Юрійович. 7 листопада 2017 року було отримано завдання: у складі зведеної групи зупинити прохід ворожих диверсантів в районі траси «Бахмутка» (Сокольники-Пришиб-Жолобок). Ближче до опівночі противник здійснив обстріл мінами 120-мм калібру по позиціях українських сил поблизу села Кримське. Двоє українських військових загинули — старший лейтенант Ничвидюк Валентин Миколайович та старший сержант Мишко Антон Васильович, одного поранено, ще один зазнав бойової травми. 24 серпня 2018-го загинув від кулі снайпера поблизу смт Південне на Горлівському напрямку старший солдат Д'яконов Станіслав Васильович — в нього поцілив ворожий снайпер, до пораненого бійця протягом години не могли дістатись через обстріли. 1 квітня 2022, капітан Ковальчук Євген Володимирович[32]. Див. також
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
